Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Мистика » Львів самотніх сердець
Львів самотніх сердець - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Львів самотніх сердець

Электронная книга - «Львів самотніх сердець». Краткое содержание книги:

Молода російська письменниця Юлія Мельникова написала роман про Львів самотніх містиків і втрачених сподівань. Це — дивний текст. Химерна віньєтка, орієнтальна фантазія про божевільних сектантів, чи про те, як страшно можуть переплестися минуле з майбутнім? Про Леві, названого брата Шабтая Цві, який вирушив до Львова за каббалістичним рукописом Езри д’Альби? Про його кохання до пані Сабіни з роду П’ястів чи про жорстокий поєдинок рабина Коена та єзуїта Несвіцького? І про це також, але передовсім — про містичного двійника Єрусалиму, місто на семи пагорбах під левиним гербом…
Роман заснований на реальних історичних фактах. Дія в ньому відбувається в останній чверті XVII ст.
1 ... 56 57 58 59 60 61 62 63 64 ... 95
Перейти на страницу:

— Ось вам Мендель Коен, син Нехемії Коена, — мовив Леві до єзуїта. — Помилуйтеся. А мені ключик і Маріцу. Баш на баш, як кажуть у мене на батьківщині, ти — мені, я — тобі.

— Заходь, сину мій, у тінь хреста, — лагідно відповів Несвіцький. — Я чекав на тебе.

Мендель вклонився і увійшов. Єзуїт попросив почекати, зайшов до кімнати, повернувся і простягнув Леві ключа. Потім гукнув слугу, прошепотів щось тому на вухо.

— Буде зроблено негайно, — відповів той.

— Підійдіть до міської в'язниці. Там тримають Маріцу. Вам віддадуть її. Йдіть, а то ще хтось побачить.

Леві взяв ключ і побіг виручати Маріцу. Встиг. Над її шкірою саме занесли розпечені кліщі, як раптом двері катівні розчахнулись, і в них влетів стражник.

— Звільніть, — наказав він.

Кати кваплячись почали одягати Маріцу. Від страху вона заніміла й не могла йти. Леві наблизився до неї. На зап’ястках русинки були сліди від мотузок. Сукня була порвана. На обличчі сліди від ударів й синці.

— Ти можеш йти? — спитав він.

Маріца підвелась і похитнулась.

— Гаразд, — сказав Леві, — я понесу тебе додому. — Він простягнув до неї руки і підняв змарніле тіло. Що вони зробили з нею! Але — жива…

Довго тієї електричної ночі Леві ніс на руках змучену Маріцу, поки не дістався дому пані Сабіни. Там він постукав у ворота. Загавкали пси.

— Тихіше, тихіше! — пробуркотів Леві. — Свої!

Пані Сабіна вже спала, коли Леві приніс Маріцу. Вона прокинулася від шуму й визирнула у вікно. На порозі стояв Леві, тримаючи Маріцу на руках.

— Якби ви знали, пані, чого мені це коштувало! — сказав Леві, коли служниця вже була передана турботам знахарки й лежала обкладена компресами.

— Я буду завжди вам вдячна, Осман-бею, — мовила Сабіна.

На щоках її блищали сльози.

— Найкращою віддякою буде ваша любов, ясновельможна, — усміхнувся Леві. І пішов.

Усю ніч у єзуїта Несвіцького світилося. Він розпитував Менделя Коена про віру й традиції єврейського народу, про Каббалу й християнство, обряди та ритуали, особливо наголошуючи на тому, чи немає в них вбивств іновірців, і чи не додається до маци людська кров.

Ключ, який єзуїт віддав Леві, був підроблений. Він не відчиняв залізної шафки, де раббі Коен зберігав найрідкісніші рукописи й книги.

21. Львівська битва. Два листи. Мармуровий ангел з Личаківського цвинтаря

Року 1675-го близько 60 тисяч турків і 100 тисяч кримської кінноти увірвались на Поділля, польську частину України. Османи знову стали загрожувати місту Львову.

(Із хронік)

Прокинувшись у стані, близькому до непритомності, Леві Михаель Цві найперше побіг вмиватися. Вода в балії була холодна, і, поливаючи себе, він марно намагався згадати, що ж було вчора. Трапилось щось жахливе, пригадував Леві, витираючись, але що?!

Вийшовши на Погансько-Сарацинську вулицю в тюрбані й халаті, Леві здивовано помітив, що всі турецькі й татарські крамниці прикрасилися зеленими полотнищами, поцяткованими арабською в'яззю.

Аллах акбар — прочитав він зправа наліво, підвівшись навшпиньки.

Ляхистан правовірний — було написано на іншому.

Дивно, подумав Леві, начебто сьогодні не свято. Тоді навіщо прапори?!

Правду львівський книгар довідався незабаром. До крамниці «Османа Седе» зайшов сусіда і поміж іншим повідомив: на Львів ідуть турки, що вже з’єдналися із загонами кримських татар. Місто буде захоплене в найближчі тижні.

— Але… — Леві затнувся, підбираючи турецькі слова, — а як же Ян Собєський?! Якщо його війська залучать союзників, то…

— Собака цей Собєський, — сказав турок. — Армія султана Мехмета непереможна! Ми захопимо Львів і на шпиль Ратуші повісимо ось це знамено, — він вказав рукою на зелене полотно, що бовталося. — А через пару літ упаде Відень, потім Варшава…

— Інш’алла, — додав іронічно Леві. — Я б на вашому місці не тішився: облога обіцяє бути довгою й кривавою.

— Ми платимо податки й збори невірним, — відрізав інший покупець, — і на що вони йдуть? На костели, на християнські школи, на утримання жінок католицьких священиків, яких — і жінок, і священиків — навіть пристойними словами назвати соромно!

— З кожним роком з мусульман беруть усе більше, а права наші тануть, немов крига на вогні. Плати за все, плати! — приєднався до суперечки ще один перехожий.

1 ... 56 57 58 59 60 61 62 63 64 ... 95
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)