Радіоп'єси
- Автор: Бахман Ингеборг
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ВНТЛ-Класика
- ISBN: 966-8849-12-4
- Переводчик: Лариса Цибенко
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Радіоп'єси». Краткое содержание книги:
«Цикади» — це філософсько-музична інтерпретація Платанової притчі про долю тих, хто перестав «їсти, пити й кохати, щоб безперестанку співати». Мотив ескапізму, поданий у середземноморських шатах, це історії людей, які прагнуть піти від дійсності у світ ілюзій і мрій. Дія відбувається на острові, якого «не існує».
«Поетичний твір, що вражає нас просто в серце, а розум приводить у захват», — сказав Вернер Вебер про найвідомішу радіоп’єсу Інґеборґ Бахман «Добрий Бог Мангеттену», за яку вона отримала Премію сліпих ветеранів війни. Це драматична балада про кохання між двома молодими людьми: Яном, чоловіком зі Старого світу, та Дженніфер, дівчиною з Нового Світу. Їхня випадкова зустріч у Мангеттені переростає в почуття поза часом і простором, яке, урівнобіж з рухом ліфта у небосязі, піднімає їх вище й вище, до сонму «вічних закоханих». Однак за межею вічності — смерть. Любовні сцени чергуються із засіданнями «високого суду», звинуваченим на якому постає утаємничений Добрий Бог. Усі три радіоп’єси об’єднує одне устремління: вийти за межі буденною, пересічного й сірого в нашому житті.
ЛАУРЕНЦ усередині Що це за музика? Ви ввімкнули радіо?
ПРОДАВЕЦЬ Ні, я не маю радіо. І я не слухаю музики.
ЛАУРЕНЦ Лишень послухайте, послухайте. Що це таке?
ПРОДАВЕЦЬ Можливо, це порох, який кружляє навкруги, або балки, які стогнуть, або земля, яка тремтить під стуготінням міста, банально кажучи.
ЛАУРЕНЦ Тут така сутінь. Можливо те, що я чую, це справді кружляння пороху. Виглядає на те, що Ваші торговельні справи не в найліпшому стані. Чому Ви не дбаєте про те, щоб тут було чистіше й світліше? Ви не маєте для Вашої лампи навіть абажура. І ці мухи — так пізно восени. Так пізно восени взагалі не може бути жодних мух.
ПРОДАВЕЦЬ Чому Ви вже буркочите, зовсім невиразно, майже ковтаючи звуки навіть не дізнавшись, чому це так? Сідайте, будь ласка!
ЛАУРЕНЦ Чому? Прошу, я лиш хотів…
ПРОДАВЕЦЬ Прошу, тут, на цьому кріслі. По-діловому, як доти. Я мушу тепер лише вимкнути світло.
ЛАУРЕНЦ Світло?… Ні, не треба вимикати світла… не треба.
Звук вимикача, дуже голосна музика.
ПРОДАВЕЦЬ по-діловому, майже за звичкою, Лауренц у нього — не перший «клієнт». Ви відчуваєте, ніби перебуваєте глибоко під водою, однак очі можете тримати розплющеними — і бачите, як миготять срібні й червоні барви, і блакитні знамена сну[6] майорять у Вашому сні. Ширини, висоти й глибини не існує, і Ви не осягаєте більше простору — і час завмер, хоча й швидше минає, так швидко, ніби йде до свого кінця, ніби мусить досягнути своєї мети.
ЛАУРЕНЦ без страху Тут надто багато світла для моїх очей і надто багато снів для мого неспання і спання. Занадто багато.
ПРОДАВЕЦЬ по-діловому Усе відразу — це надто багато. Найкраще, коли Ви подивитеся сон за сном. Погляньте ліворуч, розпочніть там внизу, це — невеликий сон. Вам найкраще починати з малих снів… В іншому разі Вам буде надто тяжко вибрати.
Сни на продаж
Починає звучати нова музика, яка для того, щоб відтворити мотив страху, деколи нагадує переслідування.
Звук потяга, який то наближається, то віддаляється, деколи звучить страхітливо близько.
Л
АУРЕНЦ Мій друже! Пане Мандлю! Друже! Мандлю! Швидше, швидше!
МАНДЛЬ Я більше не можу, я більше не можу.
ЛАУРЕНЦ Він наближається. Вони наближаються, пане Мандлю!
МАНДЛЬ Я більше не можу…
АННА Мої руки кривавлять, мої коліна кривавлять.
МАНДЛЬ Я більше не можу.
ЛАУРЕНЦ Швидше, швидше, до тунелю.
МАНДЛЬ Я не можу потрапити до тунелю, я не можу досягнути до рук!
ЛАУРЕНЦ Ось тунель, тут, ні, там, ні, тут.
АННА Допоможіть мені, мої руки кривавлять.
ЛАУРЕНЦ Ось уже тут тунель. Дайте мені драбину.
АННА Я вся в крові, я стікаю кров’ю. Вони наближаються.
ЛАУРЕНЦ Нагору, ми мусимо вийти через тунель нагору.
МАНДЛЬ Кинь драбину, вони наближаються.
АННА Зі швидкістю двісті кілометрів на годину. Я стікаю кров’ю, я стікаю кров’ю, зі швидкістю двісті кілометрів на годину.
ЛАУРЕНЦ Затуліть собою тунель, затуліть своїм серцем тунель.
АННА Лауренце! Допоможіть мені. Моє серце, моє серце болить.
ЛАУРЕНЦ Серце через тунель. Насамперед серце.
МАНДЛЬ Ми мусимо кинутися назустріч локомотиву.
АННА Лауренце, Ви мусите спинити локомотив.
ЛАУРЕНЦ Спинити! Спинити!
АННА Моє серце сходить кров’ю зі швидкістю двісті кілометрів на годину.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР здалеку Ми атакуватимемо з повітря!
АННА скрикує Послухайте, він атакує наше серце.
ЛАУРЕНЦ До сховища, під покриття, під землю!
МАНДЛЬ Під землю!
АННА Земля сходить кров’ю! Моя земля, моя земля сходить кров’ю.
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР здалеку Увага. Скинути бомби!
Чути, як вибухають бомби.
ЛАУРЕНЦ Згляньтеся!
Усе раптово зникає. Починає звучати тиха, тривожна музика.
ПРОДАВЕЦЬ Що з Вами? Вам недобре?
ЛАУРЕНЦ О, так, ні… жахливо, ах так… ось де я… добре.
ПРОДАВЕЦЬ Ви раптом вигукнули «Згляньтеся!» — і тому я знову ввімкнув світло, щоб побачити, що з Вами.
ЛАУРЕНЦ Це був лиш жахливий… сон. Правда?
ПРОДАВЕЦЬ Мені жаль. Отже, Ви не хочете його брати. Звичайно. Я, власне, хотів показати Вам інший.
ЛАУРЕНЦ Так, прошу, інший. Пообіцяйте мені, що він не закінчиться так жорстоко.
ПРОДАВЕЦЬ усміхається Ви ж тремтите всім тілом. Ось, візьміть мою носову хустинку. Витріть нею чоло.
6
…блакитні знамена сну… — блакитна барва, як символ романтичної туги за безкінечним, незмінно присутня в образному світі Інґеборґ Бахман.