Вінні-Пух
- Автор: Милн Алан Александр
- Язык: украинский
- Год: © Видавництво Івана Малковича ''А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА''
- ISBN: 966-7047-35-0
- Переводчик: Леонид Солонько
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Вінні-Пух». Краткое содержание книги:
Кролик глибокодумно почухав за вухом і сказав, що коли Пуха знов заштовхати туди, тобто назад до нори, то він там назавжди й залишиться. І хоча він, Кролик, щомиті страшенно радий бачити Пуха, проте, що не кажіть, одним усе ж належить жити на деревах, а іншим під землею, і...
— То ти гадаєш, що я вже ніколи не виберуся на волю? — жалібно спитав Пух.
— Я гадаю, що коли ти вже наполовину вибрався, то шкода зупинятися на півдорозі,— сказав Кролик.
Крістофер Робін кивнув головою:
— На це є лише одна рада,— сказав він,— треба почекати, доки ти знову схуднеш.
— А як довго треба худнути?— стривожено спитав Пух.
— Ну, так, мабуть, з тиждень.
— Але ж я не можу стирчати тут цілий тиждень!
— Саме стирчати ти й можеш, дурненьке ведмежа, ще й як! А от витягти тебе звідси, то вже штука хитріша.
— Не журися, ми тобі будемо щось гарненьке читати вголос,— весело сказав Кролик.— Аби тільки сніг не пішов,— додав він.— І ще невеличке прохання... Розумієш, друже, ти зайняв собою майже всю мою хатку... То можна, я вішатиму рушники на твої задні лапки? Бо, бачиш, ці лапки стирчать там зовсім без діла, а з них вийде чудовий вішак для моїх рушників!..
— 0-хо-хо! Цілий тиждень! Цілих сім днів! — сумно сказав Вінні-Пух.— А як же обідати-снідати?
— Боюся, що з цим доведеться потерпіти,— сказав Крістофер Робін.— Бо ти маєш чимшвидше схуднути. А замість "обідати-снідати" ми будемо тобі вголос читати.
Ведмедик хотів зітхнути, але не зміг — так щільно він застряг.
З очей у нього викотилася сльозинка, і він сказав:
— Ну, то, прошу, ви бодай читайте якусь таку смачненьку книжку, що зможе підтримати й утішити нещасного ведмедя, якщо вже він устряв у таку халепу...
І от цілих сім днів Крістофер Робін читав саме таку смачненьку, тобто цікаву і зрозумілу, книжку біля Північного Кінця Пуха (тобто біля голови), а Кролик розвішував випрані рушники на його Південний Кінець (тобто на ноги).
А Пух тим часом дедалі тоншав, тоншав та тоншав... І коли сім днів минуло, Крістофер Робін сказав:
— Пора!
Він ухопився за передні лапки Пуха, Кролик ухопився за Крістофера Робіна, а всі Кроликові Родичі та Знайомі ухопилися за Кролика і гуртом потягли на всю силу!...
І спершу Вінні-Пух озивався лише одним словом:
— Ой!
А далі ще одним словом:
—Ох!
А далі — зовсім несподівано і раптово — він сказав:
— ПУМК! — точнісінько мов той корок, що вилітає з пляшки.
І тоді Крістофер Робін і Кролик, і всі Кроликові Родичі та Знайомі тільки замиготіли в повітрі п'ятами й попадали на одну купу!.. А зверху на тій купі опинився вільний-превільний Вінні-Пух!
Він вдячно кивнув своїм друзям за визволення і потюпав гуляти до Лісу, гордовито буркочучи улюблену пісеньку.
А Крістофер Робін поглянув йому вслід і ніжно прошепотів:
— Ех ти, дурненьке ведмежа!
ПРИГОДА ТРЕТЯ,
У якій Пух та Паць пішли на лови і ледь-ледь не зловили Бабая
Був у Пуха найкращий друг — таке собі крихітне поросятко, якого звали Пацем.
Паць мешкав у великій-превеликій хатці, у великому-превеликому дереві. Те дерево — бук — стояло посередині Лісу, хатка була у самій середині бука, а Паць мешкав у самій середині хатки.
А поблизу хатки стирчав стовпчик, на якому була прибита поламана дощечка з написом. І кожен, хто хоч трохи вмів читати, міг на ній прочитати: "Стороннім В". Більше прочитати там не міг навіть найудатніший грамотій.
Якось Крістофер Робін спитав Паця, що на тій дощечці написано. І Паць умить відповів, що там написано ім'я його дідуся і що ця дощечка з написом — то їхня родинна реліквія, тобто найдорожча для їхнього сімейства річ.
Крістофер Робін сказав, що не може бути такого імені "Стороннім В", та Паць заперечив, що от і може, бо ж дідуся саме так звали! А "В" — це просто скорочено, бо повне ім'я дідуся "Стороннім Віллі", хоч це також скорочено, бо його цілком повне ім'я — "Стороннім Вільям".
— Дідусь мав одразу два імені,— пояснив Паць,— на той випадок, якщо одне десь загубиться. Загубиться Вільям — буде Стороннім, загубиться Стороннім — буде Вільям...
— Знайшов чим хвалитися! — зневажливо сказав Крістофер Робін.— У мене в самого два імені.
— От бачиш, я ж казав,— і в тебе так само! — кувікнув Паць.— Виходить, моя-таки правда!
Був чудовий зимовий день. Паць старанно відгортав сніг перед своїм будинком, аж раптом, підвівши голову, він побачив Вінні-Пуха.
Втупившись поглядом собі під ноги, Пух обережно ступав по снігу, роблячи велике коло. Він був такий зосереджений і замислений, що, коли Паць його покликав, він і не подумав зупинитися.