Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Перехопивши Фаджів погляд, портрет доповів: - Він зараз буде тут. тільки допише листа Дамблдорові. - Бажаю йому успіху, - сказав Фадж з гіркотою, що вперше прозвучала в його голосі. - Минулі два тижні я писав Дамблдорові двічі на день, та він не реагував. Якби ж він був готовий переконати хлопця, то я. можливо, й досі б… може. Скрімджерові пощастить більше.
Фадж явно засмутився й замовк, але цю мовчанку одразу порушив портрет, заговоривши бадьорим офіційним тоном.
- Маґлівському прем'єр-міністрові. Прохання про зустріч. Терміново. Прошу відповісти негайно. Руфус Скрімджер, міністр магії.
- Так-так, добре, - неуважно відповів прем'єр-міністр і ледь помітно здригнувся, коли язики полум'я за решіткою знову стали смарагдово-зелені, шугонули вгору й закрутилися ще одним чаклуном, за мить вивергнувши його на антикварний килим. Фадж підвівся, прем'єр-міністр, трохи повагавшись, теж устав. Новоприбулий випростався, обтрусив довгу чорну мантію і роззирнувся.
Першою прем'єр-міністрові сяйнула дурнувата думка, що Руфус Скрімджер дещо нагадував старого лева. У гриві його рудуватого волосся й кошлатих бровах світилися пасма сивини; з-за темних окулярів у металевій оправі гостро зиркали жовтуваті очі, а рухи вирізнялися стрункістю та пружною грацією, хоч він трохи й накульгував. Прибулець одразу створював враження якоїсь проникливості й непохитності. Прем'єр-міністр навіть подумав, що розуміє, чому в такі грізні часи чаклунська громада, обираючи собі лідера, надала перевагу не Фаджеві, а Скрімджеру.
- Як ся маєте? - ввічливо привітався прем'єр-міністр, простягаючи руку.
Скрімджер похапцем її потис, окинув поглядом кабінет, а тоді вийняв з-під мантії чарівну паличку.
- Фадж вам усе розповів?-поцікавився він, підходячи до дверей і торкаючи замкову щілину чарівною паличкою. Почулося клацання замка.
- Е-е… так, - відповів прем'єр-міністр.-І якщо ви не проти, я волів би, щоб двері були незамкнені.
- А я волів би. щоб мені не заважали, - кинув Скрімджер, - і не стежили за мною. - додав вій, спрямовуючи чарівну паличку на вікна, щоб їх завісили штори. - Я людина заклопотана, тому відразу до справ. По-перше, треба поговорити про вашу безпеку.
Прем'єр-міністр витягся на весь свій зріст і відповів:
- Мене цілком задовольняє моя нинішня охорона, дуже вам дя…
- А нас не задовольняє, - урвав його Скрімджер. - Нещасні будуть маґли, якщо їхній прем'єр-міністр потрапить під дію закляття «Імперіус». Ваш новий секретар.
- Я не збираюся звільняти Кінґслі Шеклболта, якщо ви це маєте на увазі! - гаряче заперечив прем'єр-міністр. Він надзвичайно працьовитий, виконує вдвоє більший обсяг роботи, ніж інші…
- Це тому, що він чаклун, - пояснив Скрімджер, не кліпнувши оком. - Аврор високої кваліфікації, якого призначили вас захищати.
- Стривайте! - заявив прем'єр-міністр. - Ви не можете вводити своїх людей у мій штат! Це я вирішую, хто в мене працюватиме!
- Мені здавалося, що ви Шеклболтом задоволені? - холодно перепитав Скрімджер.
- Я… так би мовити, був…
- Тоді все гаразд, чи як? - запитав Скрімджер.
- Я… ну, поки Шеклболт працює так… е-е… нехай, - непереконливо пробурмотів прем'єр-міністр, але Скрімджер його, здається, й не слухав.
- Тепер про Герберта Чорлі… вашого заступника, - провадив далі він. -Того, що розважав людей, наслідуючи качку.
- І що з ним?-запитав прем'єр-міністр.
- Це явна реакція на погано виконане закляття "Імперіус", - пояснив Скрімджер. - У голові в нього все переплуталося, але він і далі може бути небезпечний.
- Він тільки крякав! - слабко заперечив прем'єр-міністр. - Трохи відпочинку… можливо, менше пити… - Зараз його обстежує група цілителів з лікарні магічних хвороб і травм імені Святого Мунґо. Він уже намагався трьох задушити, - повідомив Скрімджер. - Гадаю. буде краще, якщо ми на певний час ізолюємо його від маґлівської громади.
- Я…але… з ним усе буде гаразд? - стурбовано запитав прем'єр-міністр. Скрімджер, уже йдучи до каміна, лише знизав плечима.
- Це все, що я мав сказати. Триматиму вас у курсі справ, пане прем'єр-міністре… Якщо не матиму змоги прибути особисто, то присилатиму Фаджа. Він погодився залишитися на посаді радника.
Фадж спробував усміхнутись, але це було більше схоже на напад зубного болю. Скрімджер уже нишпорив у кишені в пошуках таємничого порошку, від якого полум'я робилося зелене.
Прем'єр-міністр якусь мить безнадійно дивився на цих двох, а тоді з нього вирвалися слова, які він цілий вечір душив у собі.
- Заради всіх святих… ви ж чаклуни! Ви володієте чарами! Ви можете владнати… ну… все, що завгодно!