Казки Лірника Сашка
- Автор: Власюк Александр
- Язык: украинский
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Казки Лірника Сашка». Краткое содержание книги:
Тут тобі, задля різноманітності, і мови братські звучать на додаток — бо співають не тільки українською, а й болгарською, сербською, молдавською. Небагато, щоправда, та все ж таки приємно. Але все одно головне — розповідь, і саме за гарну розповідь люблять лірника Сашка і діти, і дорослі. Для дітей його казки — як яскраві картинки. А для дорослих — як скарбниці пізнавальні, з яких багато чого дізнатися та згадати можна.
Руки Грицькові слабшають, піт очі заливає, ноги терпнуть. Коли це вітер зі степу повіяв — піт висушив. Роса на губи Грицькові впала — напоїла. Вовк з кущів вискочив — Грицькові сили своєї вовчої передав. Кабан із корчів духу хороброго Грицеві в серце влив, та ще й їжачок із трави викотився та гадюку колючками вколов.
А тут уже й сонце зійшло. Освітило Чуму. Скорчилась вона, вогнем синім загорілася і попелом чорним розлетілася. Упав Грицько на землю, поворухнутися не може — куди вже там тікати!
Коли це Ахмед з татарами наскочили. Свої луки напнули — от-от вистрілять.
Аж тут раптом заграв-заспівав струнами кобиз при сідлі Ахмедовому!
Вклякли татари з подиву. Чують вони, як співає кобиз людським голосом про воїна-характерника, що саму Чуму здолав, діток татарських порятував. Глянув Ахмед на попіл чорний, на коня білого, із кісток зробленого, на дідуся-дервіша знесиленого, на діток заплаканих. Зліз з коня, вклонився Грицькові до землі і на руки його підняв. Наказав воїнам своїм зброю опустити.
- Що ти робиш, Ахмеде? — питають татари. — А як же ханська воля?
- Вище за хана ще Аллах є, — відказав Ахмед.
Звелів він воїнам своїм діток з дідусем-дервішем доглянути, а сам посадив Грицька на коня, із кісток зробленого, у Чуми відвойованого, та й повіз його додому на Січ. Вилікував його по дорозі, до самого кошового живим-здоровим доправив.
А козаки дивувалися: ще не було такого, щоб татарин сам на Січ приїхав і товариша їхнього привіз, та ще й побратимом молодому козакові став. Поклявся Ахмед, що не буде більше з козаками воювати й орду на Україну не пустить.
Довго тоді мир і спокій в Україні панували. А Грицька-характерника за коня його дивного, із кісток складеного, відтоді і називали- Грицько Кобиляча Смерть.