Зірка впаде опівночі
- Автор: Константин Теодор
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: І. Г. Кушнірик
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Зірка впаде опівночі». Краткое содержание книги:
Так починається захоплюючий пригодницький роман Теодора Константіна «Зірка впаде опівночі». Події, що їх розкриває письменник, відбуваються в часи боїв румунської армії проти гітлерівських військ на території Угорщини.
З перших сторінок автор зав'язує гострий сюжет, і читач до кінця твору з напруженням стежить за розвитком дії.
Роман має виховне значення. Він докорінно різниться від буржуазних детективів, бо в ньому головний герой захищає не особисті, а державні інтереси.
— Нам усе це зрозуміло, — відказав генерал Войнеску. — Проте мені хотілося б запитати вас про інше. В чому, на вашу думку, полягає завдання агента абверу?
— Він мусить сфотографувати барабанчик, про який я вам говорив, і записати кілька позначених на ньому десяткових градацій. Ця операція, як ви добре розумієте, сама по собі дуже проста. Тут треба лише пробратися до шифрувальної машини, не викликавши ніякої підозри. В цьому випадку…
Проте командуючий Войнеску перебив Павлопола.
— Хто у вас зараз начальник шифрувального відділу, генерале? — звернувся він до командира дивізії «Молдова».
— Капітан Смеу Єуджен.
— Смеу Єуджен? Щось я не чув… А ви на нього покладаєтесь?
— Так, це чудовий офіцер, пане генерал. І цілком надійний.
— А що скажете ви, Павлопол?
— Приєднуюсь до думки пана генерала Попинкаріу.
— Добре. Хто ще працює на шифрувальній машині?
— Шість шифрувальників, згідно з наказом генерального штабу, — відказав підполковник Барбат Георге.
— І їм можна довіряти?
Генерал Попинкаріу знизав плечима.
— Цього я напевне не знаю! Їх треба перевірити… Це колишні тетерісти[7].
— А як шифрувальники вони бездоганні, — додав полковник Павлопол. — Наскільки мені відомо, радіограми «Молдови» завжди були старанно зашифровані. Однак вам слід вияснити, чи можна на цих хлопців покладатися.
— Безперечно, — втрутився у розмову підполковник Барбат. — Однак важко уявити, що хтось з них є агент абверу. Адже всі вони працюють на шифрувальній машині ще з початку воєнних дій, і якби серед них справді був німецький шпигун, то він, без сумніву, уже виконав би своє завдання.
Проте генерал Войнеску заперечив:
— Можливо, ви й маєте рацію, підполковнику. У ваших міркуваннях є сенс. Але коли покладатися лише на розум, не перевіряючи самих фактів, то можна легко помилитися. Те, що я повів розмову про шифрувальників, що не значить, що я схильний шукати ворожого агента саме серед них. Якщо я добре зрозумів пояснення полковника Павлопола, то шпигун, виконуючи своє завдання, не може вдатися до звичайної крадіжки. Чи не так, полковнику?
— Так точно, пане генерал! Якби у нього й з'явилась можливість викрасти барабанчик, то це йому нічого не дало б. Пропажу помітили б відразу, і генеральний штаб заборонив би користуватися шифрувальними машинами. Але мене дивує тут одне. Чому генеральний штаб, пропонуючи ряд важливих заходів, випустив з уваги найголовніше. Адже він у першу чергу повинен був зобов'язати другий відділ нашої дивізії з'ясувати, чи не виконав ще агент абверу свого завдання.
— Нехай це вас не турбує. Генеральний штаб не такий уже й безпомічний. Будемо сподіватись, що він розвідає все й сам. Однак повернімось до попередньої розмови. Виходить, що про крадіжку тут не може бути й мови. А коли так, то другому відділу вашої дивізії слід негайно взяти під нагляд усіх співробітників шифрувального відділу і тих, хто має до нього хоч якё-небудь відношення. Крім цього, вам потрібно забезпечити постійну охорону шифрувальної машини, особливо під час пересування, а при розквартируванні виділяти для неї надійне приміщений. Ключі від сейфа, де зберігаються коди і машини, капітан Смеу мусить тримати в себе. Капітану Смеу не давайте ніяких інших доручень. Я точно знаю, що офіцерів шифрувальної служби часто посилають ще й на інші завдання. Забороняю це категорично. І хай також капітан Смеу скаже свою думку про кожного шифрувальника. От і все, що ви мусите зробити до одержання нових розпоряджень. Прошу вас, генерале Попинкаріу, доповісти мені про виконання цих наказів, а надалі повідомляйте, як ведеться розслідування. Ви, Павлопол, можете уже йти. Нам ще треба обміркувати одну справу. На добраніч!
Павлопол віддав честь і вийшов. Генерал підвівся, заклав руки за спину і, глибоко замислившись, почав ходити по кімнаті. І раптом він зупинився перед картою.
7
Тетеріст — доброволець. В буржуазній Румунії особи, що мали середню або вищу освіту, проходили скорочений строк військової служби, їх звали тетерістами.