Чорний романтик Сергій Жадан

З теплими гільзами «Біломору», з ковдрами битих студентських акцій Так наполегливо рвався угору змучений блюз твоїх менструацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Що нас єднало? Загоєні сварки падали в ніч, як у воду весла. Ми відкривались, творили шпарки. Теплі вітри мимоволі занесли смуток у душі, мов мед у соти. Як ми трималися, Бога ради! — попри усі божевільні гризоти, попри задрочки радянської влади. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тільки я знаю — між гострого віття, в перенасиченій біосфері так лише варто вживати повітря, так лише слід прочиняти двері.