Вибрані твори. Том I
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2008
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96881-5-6
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том I». Краткое содержание книги:
Дядько Тайтес. Мiстере Хоукiнз! Не дозволяйте, щоб вами командували та пiдганяли вас!
Хоукiнз (дуже ввiчливо i з цiлковитою готовнiстю). Мiстере Даджен, я певен, не має на думцi ображати мене. Я не затримаю вас i на хвилинку, мiстере Даджен. Ось тiльки вiзьму свої окуляри... (Сягнув рукою до кишенi. Даджени збентежено позирають одне на одного).
Рiчард. Еге, вони помiтили вашу ввiчливiсть, мiстере Хоукiнз. Вони готовi до найгiршого. Склянку вина, поки ви не почали, щоб прочистити горло. (Наливає вино i подає йому, потiм наливає склянку i собi).
Хоукiнз. Дякую, мiстере Даджен. Ваше здоров’я, сер!
Рiчард. І ваше, сер! (Майже пiднiсши склянку до рота, раптом зупиняється, пiдозрiло дивиться на вино i додає з притиском). Чи не буде хто ласкавий принести менi скляночку води?
Ессi, що стежила весь час за кожним його словом i рухом, тихенько встає i за спиною у мiсiс Даджен вислизає у дверi, що ведуть до спальнi, потiм повертається з глечиком у руцi i так само тихо виходить надвiр.
Хоукiнз. Мова, якою складено духiвницю, не зовсiм вiдповiдає вимогам закону.
Рiчард. Так, мiй батько помер без пiдтримки закону.
Хоукiнз. Справдi так, мiстере Даджен, справдi так. (Готується читати). Ви готовi, сер?
Рiчард. Так-так, готовий. Хай Господь нам допоможе з подякою прийняти те, що ми зараз почуємо. Починайте.
Хоукiнз (читає). «Це є моя остання воля i духiвниця, складена мною, Тiмотi Дадженом, на моєму смертному ложi в Невiнстаунi, по дорозi з Спрiнгтауна до Уебстербрiджа, вересня двадцять четвертого, року тисяча сiмсот сiмдесят сьомого. Нею я знищую всi до цього складенi мною духiвницi i заявляю, що, будучи при своєму розумi i твердiй пам’ятi, знаю, що роблю, i ця моя духiвниця цiлком вiдповiдає моїм власним бажанням i почуттям».
Рiчард (глянувши на матiр). От як!
Хоукiнз (похитуючи головою). Погано складено, сер, недоладно! (Читає далi). «Меншому моєму синовi, Крiстоферовi Даджену, залишаю сто фунтiв, з яких п’ятдесят вiн має одержати в день шлюбу з Сарою Вiлкiнз, якщо вона буде згодна з ним одружитися, i по десять фунтiв щоразу при народженнi у них дитини, так до п’яти разiв...»
Рiчард. А коли вона не схоче з ним одружитися?
Крiстi. Схоче, коли я матиму п’ятдесят фунтiв.
Рiчард. Гаразд, брате мiй! Це зрозумiло. Читайте далi!
Хоукiнз. «Дружинi моїй, Еннi Даджен, з народження Еннi Прiмроз...» — Ось бачите, мiстере Даджен, вiн не був обiзнаний у законах: ваша мати не народилася з iм’ямЕннi, а була названа так, коли її хрестили, — «придiляю п’ятдесят два фунти щорiчної ренти до самої смерти».
Мiсiс Даджен, на яку зараз звернули увагу всi, з усiх сил намагається стримати себе.
«Виплачуватиметься рента з процентiв з її власних грошей». Ну i вираз, мiстер Даджен! «З її власних грошей!»
Мiсiс Даджен. Це дуже правильно сказано, бо це свята правда. Кожен пеннi належить менi! П’ятдесят два фунти на рiк!
Хоукiнз (читає). «За її доброчеснiсть i побожнiсть я доручаю її добросердю та пiклуванню наших дiтей, пiсля того, як усе своє життя, я, наскiльки мiг, старався стояти мiж нею i ними».
Мiсiс Даджен. І це менi нагорода! (Стримуючи лють). Ви знаєте мою думку, мiстере Андерсон, ви знаєте, як я це назвала!
Андерсон. Цього вже не змiнити, мiсiс Даджен. Ми мусимо приймати те, що нам воздається. (До Хоукiнза). Далi, сер.
Хоукiнз. «Дiм мiй в Уебстербрiджi з землею i з рештою мого майна залишаю старшому синовi i спадкоємцевi моєму, Рiчардовi Даджену».
Рiчард. Ого! Годований телець, пасторе, годований телець!
Хоукiнз. «...з такими умовами...»
Рiчард. Пiд три чорти! Є умови?
Хоукiнз. «По-перше, вiн не повинен допустити, щоб незаконна дочка мого брата Пiтера померла з голоду або щоб злиднi штовхнули її на згубний шлях».
Рiчард (гаряче вдаривши кулаком об стiл). Згода!
Мiсiс Даджен повертається, щоб кинути лютий погляд на Ессi, не бачить її на мiсцi i, зрозумiвши, що та без дозволу вийшла, мстиво стуляє губи.
Хоукiнз. «...По-друге, вiн мусить бути добрим хазяїном моїй старiй коняцi Джiмовi...» (Знову хитає головою). Треба було б написати «Джеймсовi», сер.
Рiчард. Джеймсовi житиметься непогано! Далi!
Хоукiнз. «...i залишити в своєму домi мого старого глухого наймита Проджера Фестона».
Рiчард. Щосуботи Проджер Фестон напиватиметься до безтями.
Хоукiнз. «...По-третє, вiн має зробити Крiстi весiльний подарунок, щось з окрас нашої парадної кiмнати».
Рiчард (пiднiмає клiтку з опудалами птахiв). Маєш, Крiстi!
Крiстi (розчаровано). Менi бiльше до вподоби фарфоровi павичi!
Рiчард. Матимеш! І те, i друге. (Крiстi радiє). Що далi?
Хоукiнз. «Четверта i остання умова: хай вiн постарається жити у злагодi зi своєю матiр’ю, оскiльки вона на це погодиться».
Рiчард (з сумнiвом). Гм... Бiльше нiчого немає, мiстере Хоукiнз?
Хоукiнз (урочисто). «І, нарештi, вiддаю душу свою в руки Творця мого, смиренно благаючи простити менi всi мої грiхи та помилки, i покладаю надiю, що вiн керуватиме моїм сином так, щоб нiхто не сказав, нiби я зле вчинив, виявивши довiру саме до нього, а не до когось iншого у смертну годину мою на чужiй сторонi».
Андерсон. Амiнь!
Дядьки i тiтки. Амiнь!
Рiчард. Моя мати не каже «амiнь»!
Мiсiс Даджен (пiдводиться, неспроможна без боротьби поступитися своїм майном). Мiстере Хоукiнз, ця духiвниця — вона справжня? Згадайте: в мене є його законна, цiлком правильна духiвниця, яку складали ви самi i за якою все вiдписано менi.
Хоукiнз. Це дуже недоладно i погано складена духiвниця, мiсiс Даджен; хоча (ввiчливо повертається до Рiчарда) у нiй, на мою думку, дуже добре розподiлено все майно небiжчика.
Андерсон (запобiгаючи заперечення з боку мiсiс Даджен). Про це вас не питають, мiстере Хоукiнз. Ця духiвниця законна?
Хоукiнз. Суд ствердить її, а не ту.
Андерсон. Але чому, коли та бiльш вiдповiдає формальним вимогам закону?
Хоукiнз. А тому, що суд завжди вирiшить справу на користь чоловiка та ще й старшого сина, а не жiнки. Я попереджав вас, мiсiс Даджен, коли ви покликали мене, щоб написати ту духiвницю, що це нерозумно, i якщо навiть ви i примусите чоловiка пiдписати її, вiн не заспокоїться, доки не знищить її. Але ви нехтували мої поради. А тепер мiстер Рiчард тут голова дому. (Бере з пiдлоги свiй капелюх, пiдводиться, розсовує по кишенях папери, окуляри).
Це служить сиґналом для всiєї компанiї. Андерсон бере свiй капелюх з вiшалки i пiдходить до дядька Вiльяма, що стоїть коло камiна. Тайтес знiмає з вiшалки речi Джудiт i подає їй; тi, що сидiли на канапi, й собi пiдводяться, розмовляють з Хоукiнзом. Мiсiс Даджен, вiднинi стороння особа у власному домi, стоїть нерухома, пригнiчена тягарем суворого до жiноцтва закону, проте вона не сперечається, бо звикла скорятися всiм ударам долi, сприймаючи їх як доказ величi тiєї сили, що їх посилає, та своєї нiкчемности. Варто пригадати, що за тих часiв Мерi Волстонкрафт була ще вiсiмнадцятирiчним дiвчам i її «Захист жiночих прав» побачив свiт лише через чотирнадцять рокiв пiсля того. Виводить мiсiс Даджен з цього остовпiння лише поява Ессi, яка повертається з глечиком. Вона несе воду Рiчардовi, але мiсiс Даджен зупиняє її.