Вода, павутина
- Автор: Гашич Нада
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Книги-XXI
- ISBN: 978-617-614-113-6
- Переводчик: Наталья Хороз
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Вода, павутина». Краткое содержание книги:
Знову з’явилося латинське слово, але цього разу ніхто не зреагував.
— Ми також отримали результати з Центру криміналістичних експертиз, повний протокол знайдете в комп’ютері, я скажу тільки найважливіше: на відрізаних нігтях постраждалої знайдені сліди крові, шкіри і волосся людського походження, чоловічої статі, достатні, щоб провести аналіз ДНК… Ось, це те, що в нас є, і зараз ми підведемо підсумки.
Отож, зараз вже речі зрозуміліші. Особу ми вже раніше встановили, а тепер дізналися, що жінку задушили. Задушили руками, а тіло в ділянках шиї, грудей і внутрішнього боку стегон покусане. Напевно, сексуальний злочин. Кажу напевно, бо слідів насильницької пенетрації і слідів сперми не виявлено. Повторюю, слідів сперми не виявлено. Злочин вчинено на тепер ще не встановленому місці, вбиту особу привезли замотаною в целофан і викинули за спортмайданчиком школи на Трешнєвці. Відомо, які біологічні сліди знайдено. Всі деталі прочитайте. Встановлено і час смерті. Злочин скоєно близько 21 години. Це коротко те, що розгорнутіше маєте в результатах судмедекспертизи і експертизи Центру. Значить, вбито її раніше, ніж ми припускали, ми правильно припустили, що вбито її не на тому місці, на якому знайдено, все решта під знаками питання. Виходимо з того, що ми вже зробили.
Подали звіти про допити сусідів, шкільних колег і власника квартири, де мешкала вбита. Комшич повідомив, що вінковська поліція вже надіслала звіт про допити членів сім’ї потерпілої.
— Добре. А зараз повертаємося до вчорашнього питання: чому жінку викинули за школою, на місце поруч із магістраллю, поблизу житлових будинків?
Зділар подав знак.
— От я роздумував: може, її вбили десь поруч, вбивця не мав часу відвезти її в безпечніше місце, кинути її, наприклад, в Саву, тому й кинув, де було найближче.
Присутні загомоніли, Відошич їх втихомирив і показав на Симчича.
— Може, її навмисно кинули, як би це сказати, власне біля місця роботи. Якби ненавмисно, було би дійсно логічніше, коли би її викинули, скажімо, в Саву.
Тепер уже почали сміятися, і Відошич знервовано грюкнув по столі.
— Досить про Саву. Ще в когось є якась теорія?
Комшич підняв вказівного пальця.
— Може, її випадково вбили, може, той, хто її вбив, хотів, щоб її відразу знайшли.
Зділар шкірив зуби.
— То чого ж її в такому разі не привіз додому?
Двоє в унісон сказали:
— Чи не кинув в Саву…
Не встигли засміятися, Відошич втратив терпець.
— Досить. За три дні ми не зрушилися з місця, газети тільки про це й пишуть, гляньте телебачення, обсмоктують нас, як дурнів. Доки речниця буде оголошувати, що на даний момент жодних новин нема? Га? Дитячий садок? Кому забавки в голові, хай зараз же вийде.
Усі пригадали, як вийшов Касумич, і в кабінеті запанувала тиша. Відошич стишив тон.
— Є ще одна версія. Тим, що вбивця кинув тіло за школою, в якій працювала вбита, він комусь давав знак, що він все може. Імовірно, там, в школі, хотів когось про щось попередити. Крім того, це не звичайне вбивство, ми отримаємо звіти експертів судово-психологічної експертизи. І хоч за висновками судово-медичної експертизи це не можна назвати справжнім зґвалтуванням, його не варто виключати. Не всі зґвалтування однакові, але вони завжди є знаком безсилля ґвалтівника і намаганням довести свою силу. Цього ми всі навчилися. Вбивство настільки незвичне, що навіть існує ймовірність, що в нас з’явився серійний вбивця.
Вони трохи посовалися, відчувався дискомфорт, але всі мовчали. Відошич продовжив.
— Сьогодні я допитав колегу вбитої. За нею будемо стежити. Комшич, Зділар, її адресу маєте, знаєте, де вона працює, фото є в комп’ютері, починайте стежити за нею від завтрашнього ранку. Її племінник постраждав в аварії. Через певні підозри, якими я вас зараз не буду вантажити і які вказують на те, що й дитина з цим злочином пов’язана, я буду на зв’язку з її батьками. Беріться до роботи.
Дав їм знак, що вони вільні. Не сказав їм ні слова про те, через що посварився з Касумичем і що про ці підозри щодо причетності дитини до злочину почув саме від нього. Навіть не роздумував про це.