Дім, в якому…
- Автор: Петросян Мариам Сергеевна
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Книголав
- ISBN: 978-617-7563-73-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Дім, в якому…». Краткое содержание книги:
Це Дім, в якому живуть Куряка, Сфінкс, Сліпий, Лорд, Табакі, Стервожер, Руда, Русалка, Лось, Р Перший та інші. Зграї, ватажки, вчителі. Діти і дорослі, вихованці та вихователі.
Це Дім, в якому всі мешканці грають за певними правилами й дотримуються неписаних законів. У світі поза Домом, у Зовнішності, їм не знайшлося місця. Але їхні вади, особливості та звички, що деінде могли би викликати хіба огиду, співчуття чи страх, тут відкривають шлях до інших реальностей.
Це Дім, в якому час і простір набувають нових форм і сенсів, а межа між явою та химерним стає дедалі тоншою. Однак кому подарувати казку, а кому жахіття — Дім обирає сам…
— Слухай, — заквапився я, — якщо ти це любиш… Може, я віддам тобі цей папірець, і ти поїдеш в ізолятор замість мене?
Чорний хитнув головою:
— Не вийде. Там вказане розміщення візочника. Можеш помінятися з Лордом. Або з самим Табакі.
Він пішов, залишивши мене в сум’ятті. Усю дорогу до спальні я думав, що робити: смертельно образити Шакала чи посидіти в ізоляторі? Судячи з усього, виходило, що краще друге. Перетерпіти трохи — і забути про цю історію. Про Табакі я звідкись твердо знав, що він нічого не забуває та не пробачає. Звідки в мене взялася ця переконаність, я не розумів, але під’їжджаючи до четвертої, твердо вирішив не відкараскуватися від подарунка. Якщо Табакі переконаний, що зробив мені приємне, не варто його переконувати у протилежному.
А він був у цьому переконаний. Сяючий і діловитий, він штопав рукав джинсової куртки, про яку моментально повідомив, що це спеціальна «кліткова» куртка, для «тих, кого відправляють туди», і що мені потрібно негайно її одягнути, а то раптом я не встигну цього зробити, і взагалі «мало що».
Куртка виявилася важкою, ніби її підбили жерстю. Табакі дав мені її потримати, але моментально забрав і, розстеливши на ліжку, почав демонстрацію «таємниць для втаємничених». Македонський, Лері й Горбач стовпилися, оточивши нас, і зацікавлено спостерігали. Я відчув себе дитиною, яку всією сім’єю готуються відіслати на карнавал.
Куртка складалася з двох. Підкладка була така товста, що цілком тягнула на окрему куртку. Вона кріпилася за допомогою потайних замочків і ґудзиків та повністю знімалася. Шакал двічі продемонстрував механізм її видобування. У куртці без підкладки розміщувалися основні тайники. У підбитих плечах — дві бляшанки з сигаретами. У ліктях — коробочки з таблетками. «Від болю голови, від безсоння, від проносу, — скоромовкою перераховував Шакал. — Інструкції тут же. Усі розрізняються за кольорами». У полах куртки ховалися дві запальнички та дві попільнички. «Тому що багато хто, знаєш, гасить сигарети безпосередньо об підлогу, а там легкозаймистий інтер’єр».
— Взагалі ти там якомога менше кури, — втрутився Горбач. — Задихнешся. Ні на грам вентиляції.
— Ну хоч якась дірка під стелею там усе-таки є, — заперечив Лорд, перевиснувши через край ліжка. — До того ж Куряка збирається курити не люльку.
— Дим від люльки не такий токсичний, — негайно завівся Горбач. — Його більше, але він не смердить.
— Дивлячись на чий смак.
— Тихо! — перебив їх Табакі. — Я даю важливі інструкції, попрошу не лізти з ідіотськими зауваженнями.
Підкладка повернулася на місце, тайники заховалися.
— Далі… — Табакі напутливо підняв палець. — Шар другий — неконтрабандний. Дивися уважно, зайве зараз приберемо. Хоча, чесне слово, там немає нічого зайвого.
Неконтрабандний шар складався з плеєра, десяти касет, плитки шоколаду, блокнота з віршами Шакала, торбинки з горіхами, трьох амулетів, шахового набору, запасних батарейок, колоди карт, гармошки й чотирьох книжок кишенькового формату, вщент заяложених. Не дивно, що, вдягнувши цю куртку, я ледве міг дихати. І хоч Табакі сам запропонував витягнути все зайве, він дуже несхвально поставився до того, що я вирішив залишити гармошку та карти.
— Я не вмію грати на гармошці, — переконував я його.
— Саме час навчитися!
— Я не розкладаю пасьянси!
— Я дам тобі самовчитель!
Із підвіконня зіскочив Сфінкс і приєднався до нас. Горбач вийняв з лівої кишені куртки дві зачерствілі булочки. Табакі подивився на них із сумом.
— Не так уже й давно вони там лежать. Цілком можна було б погризти.
— Годі вже, Табакі, — сказав Лорд. — Кому сидіти в ізоляторі, тобі чи Куряці?
— Йому! — шарпнувся Шакал. — Але він у цьому ділі новенький, хай прислухається до думки більш досвідчених однозграйників!
Я виколупав з нагрудної кишені пачку листочків з кросвордами, ще один блокнот і ручку.
— Це моє, — простягнув за ними руку Лорд. — Можеш залишити, я не ображуся.
Зрадівши, я передав йому купу папірців і взявся за книжки.
— Вірші скандинавських поетів, — прочитав я.
— Якщо ти не любитель, я їх заберу, — з готовністю запропонував Горбач.
Я зненацька дотямив, що в «кліткову» куртку вніс свій вклад кожен, кому доводилось сидіти в ізоляторі. Якраз тому вона і стала такою непідйомною. Тут було зібране все те, що кожен із них вважав для себе корисним. І тут мене вразив Лері. Він байдуже погойдувався на каблуках своїх жахливих чобіт, спостерігаючи за патранням куртки, а тоді раптом сповістив: