Оповідання про Далеку Північ
- Автор: Трублаини Николай Петрович
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Оповідання про Далеку Північ». Краткое содержание книги:
— Товариші, товариші, хто це?
Крига випростався і звернувся до людей, що оточили його:
— Товариші, колектив радянської першої науково-дослідної станції «Північний полюс» вітає вас, радянських моряків, які, незважаючи на неймовірні труднощі, прожили два роки на плавучих крижинах. Ви показали себе як зразковий радянський колектив, не давши загинути жодному із своїх товаришів Ми знайшли вашого радиста, і він розповів нам про вас. Були виряджені розвідувальні партії на розшуки вашого табору. Начальник нашої станції, штурман Бойчук, виїхав аеросаньми за тридцять миль. Ми зараз перебуваємо од станції за десять миль. Ми радо стискуємо вам руки і кажемо разом з вами: «Хай живуть радянські полярники! Слава радянським морякам!»
— Слава! Слава! — почулись піднесені вигуки.
Проста й коротенька промова Криги наелектризувала моряків «Рожевої чайки». Найважчі хворі і ті підвелися на ноги. Радість їх була безмежна.
Крига й Оротук віддали їм свій запас шоколаду, памікану й спирту. Кожному дісталась малесенька порція, але це було на краще: адже два роки вони їли лише сире м'ясо, а останній час по-справжньому голодували, бо м'ясо кінчилось.
Після короткого відпочинку Крига запропонував готуватись до походу.
Але більшість людей майже нездатні були рухатись самі.
Тому вирішили, що Крига з двома моряками, які трималися на ногах, проте не в силі були подати будь-яку допомогу своїм товаришам, підуть на станцію. Оротук залишався в таборі «Рожевої чайки». Він мусив допомагати таборові поволі пересуватися в напрямку до станції.
— А ми, — казав Крига, — постараємось викликати нашого штурмана та Темара і тоді, скориставшись аеросаньми, швидко перетягнемо цей табір до себе.
Перед походом Крига години дві поспав, а після сну відчув приплив енергії і, забравши своїх супутників, за кілька хвилин зник у темряві межи торосами.
З допомогою компаса він визначав правильний напрямок. Після шести годин важкої подорожі, під час якої його супутники не раз згадували про відпочинок, вони дістались до станції.
Володя по радіо дав знати штурманові Бойчуку, що табір «Рожевої чайки» знайдено. На допомогу морякам загиблого тралера негайно потрібні були аеросани.
Після того Офіура, порадившися з Кригою, сказав Володі:
— Тепер, друже, пошли радіограму на суходіл. Це буде дуже радісна звістка для родин і друзів цих людей і для всіх радянських моряків.
Матроси, що прийшли з Кригою, почали порядкувати на крижаному майданчику. Вони готувались до прийому своїх товаришів. Треба було з льоду побудувати нову, чималих розмірів хатину.
Крига, чекаючи на Бойчука, працював разом із ними. А Офіура готував харчі і ліки для табору «Рожевої чайки», одночасно доглядаючи радиста, який поволі поправлявся.
Всі чекали, що з хвилини на хвилину почують гуркіт аеросаней.
ДИРИЖАБЛІ ВИЛІТАЮТЬ
У кабінеті голови «Комісії полярних експедицій» сиділо кілька відомих повітроплавців та авіаторів. Вони обмірковували плани польотів до Арктики наступного літа.
Поглядаючи на полярні карти, що висіли на стінах, ці люди пригадували місцевості, де їм доводилось літати минулих років. Але особливо уважно придивлялись до тих місць, де збирались літати наступного літа.
В теплій кімнаті було зручно сидіти в м'яких кріслах і милуватись крізь вікно, як сипкий сніг завірюшився над будинками й вулицями Москви.
Голова комісії, розповідаючи про плани, що їх мали здійснити ці відважні льотчики, між іншим, сказав:
— … серед тих польотів, які ми гадаємо провести, особливо відповідальним буде політ дирижабля до Північного полюса. Дирижабль має зняти з плавучої крижини трьох сміливих наших товаришів, які там зимують. Це дуже небезпечна зимівля, хоча…
Слова голови комісії були перервані. Двері до кабінету одчинилися з шаленою швидкістю, і на порозі з'явився блідий од хвилювання з аркушем паперу у високо піднятій руці радист «Комісії полярних експедицій».
— Товаришу голова, надзвичайно важлива радіограма.
Тривога промайнула на обличчях присутніх.
— Прошу, дайте! — сказав, підводячись з крісла, голова.
Радист простяг йому папір.
Через дві хвилини абсолютної тиші голова одвів очі від радіограми і, порушивши тишу, сказав:
— Ми одержали таке повідомлення: