Via Combusta, або Випалений шлях

Я гадав, що Світлана мене більше нічим здивувати не зможе. Та даремно… Вона була неперевершеним майстром викидати несподівані колінця. За мить Свєтка вийшла із задуми, несподівано тицьнула пальцем в ікону і гучно, на всю церкву, заявила:

— Вона народила двійню. Я точно знаю. А тут вона тільки з хлопчиком. Куди поділася дівчинка? — її обурений голос задзвенів на все приміщення, що мало непогану акустику.

Служка здригнулася, а батюшка обернув до нас чималенький торс і крякнув. Та Світлана, коли була «в дусі», мала неабияку броню. Зупинити її не зміг би навіть бойовий підрозділ херувимів.

— Куди поділи дівчинку, питаю? — знову голосно поцікавилася вона у безмовно застиглого простору.

Батюшка не витримав і посунув до нас. Важко переставляючи ноги, перевальцем, немов качка. За хвилину він багатозначно застиг поряд. На цей його маневр Свєтка відповіла тим, що не менш красномовно вперлася поглядом в його чималенький живіт і проказала:

— Відійди! Ти мені заважаєш…

Від несподіванки око у нього нервово сіпнулося, і служитель культу вирішив подіяти на неї вербально:

— Отроковіца… — повчально почав він, та Свєтка на це роздратовано його перебила:

— Кажу ж тобі, не заважай! — вона легенько змахнула рукою, і батюшка застиг з роззявленим ротом та напівпіднятою рукою — неначе скам’янів. Тим часом Свєтка знову задивилася в нікуди: —…Вони її сховали… вони не хотіли, щоб її знайшли… так, так… — прошепотіла вона та розвернула лице до мене. В очах Світлани палахкотів вогонь. — Ми повинні її знайти…

— Кого?

І тут я побачив, що до церкви повільно заходять наші переслідувачі. Я, не чекаючи відповіді, схопив Свєтку вільною рукою і, піймавши потрібний стан, провалився з нею за тоненьку стіночку олтаря.

— Ого! — пошепки виявила захват Свєтка.

— Ци-и, — замість відповіді я приклав до рота палець і задоволено посміхнувся. Мені було приємно хоч чимось її вразити.

Ми припали до невеликої шпаринки. Тим часом наші дивні переслідувачі, анітрохи не комплексуючи з приводу своєї зовнішності, неквапно підійшли до застиглого батюшки.

— Кх-х! — прокашлявся один із них

Батюшка вийшов із трансу і здивовано витріщився на несподівану зміну декорацій.

Той, що був у картатих трусах, запитав:

— Хтось заходив у церкву перед нами?

Батюшка зацьковано кивнув.

— Куди вони поділися?

Батюшка розгублено знизав плечима.

— Хто це був і що вони тут робили? Не мовчи, відповідай! — присунувся до нього другий «турист».

— Хлопєц з дівчиной… Богохульствовалі…— слухняно відповів батюшка.

— А точніше?

— Отроковіца утвєрждала, что Богородіца проізвела на свєт двійню… — змовницьки нахилив голову до нього батюшка та зробив круглі очі.— И спрашивала о какой-то дєвочке…