Невермур. Випробування Морріґан Кроу
- Автор: Таунсенд Джессика
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-727-4
- Переводчик: Ольга Розумна
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Невермур. Випробування Морріґан Кроу». Краткое содержание книги:
ISBN 978-966-942-727-4 (укр.)
ISBN 978-1-5101-0411-2 (англ.)
© Jessica Townsend, 2017
© ТОВ «Видавництво “Віват”», видання українською мовою, 2018
Готорн мовчав, доки вона закінчила, і ще трохи після цього. Він мав приголомшений вигляд. Морріґан спостерігала за ним, кусаючи губу, хвилюючись, що сказала занадто багато. Можливо, вона мала пропустити той факт, що вона з Республіки і перебуває в Невермурі нелегально. І що проклята. І все інше також.
— Не ображайся, — нарешті сказав він, — але ця історія набагато краща, ніж та, що ти придумала.
Морріґан із глибоким свистом видихнула. Для Готорна було типовим сприймати всі дивні частини її життя як належне, а проте вона відчула глибоке полегшення.
— Готорне, ти повинен зберегти цю таємницю, — сказала вона. — Я не мала тобі розповідати. Якщо хтось дізнається — якщо інспектор Флінтлок…
Готорн підняв палець.
— Морріґан Кроу, — урочисто сказав він, — клянуся на мізинчиках зберегти твою таємницю і не розповідати жодній душі.
Морріґан підняла брову.
— На чому?
— На мізинчиках. — Він підсунув свій мізинець ближче до її обличчя. — Я ніколи в житті не порушував таких обіцянок. Ніколи.
Вона подала йому свій палець, і вони кивнули.
— А тепер, — сказав він, насупившись, — розкажи мені ще раз трохи про те, як ти пройшла крізь Годинник і як за тобою гналися переслідувачі з пістолетами, а ти керувала гігантським павуком.
Але Морріґан не встигла цього зробити, бо раптом помітила дві речі:
1. Вони залишили двері Жахливої Кімнати Жахів відчиненими.
2. Один із її тіней-вовків утік і тепер бродив коридором.
— Може, він вилиняв від світла, — простогнав Готорн, коли вони вже втретє обшукували кухню. Вони оглянули весь готель, але тінь-вовк вислизав від них. — Як усі інші.
— А раптом ні? А що, як він наткнеться на гостей? Вони будуть до смерті налякані, їхня родина засудить «Девкаліон», а Юпітер уб’є мене. Ми повинні знайти його раніше, ніж хтось побачить. — Морріґан не знала, як позбудеться вовка, якщо навіть упіймає його, але не могла про це думати зараз.
— Раніше, ніж хтось побачить що?
Це був голос, який вона найменше хотіла зараз чути. Джек стояв у кутку кухні, наливаючи собі склянку молока.
— Нічого, — швидко сказала вона. — Не твоя справа.
Він закотив своє здорове око.
— Якщо тут бродить щось, що до смерті лякає людей, це моя справа. Я не хочу спотикатися об мертві тіла по дорозі до ліжка. Що це?
— Ти не повіриш.
— Я спробую.
І вони все йому розповіли. Джек слухав із дедалі більшим роздратуванням.
— Заради всіх святих! Якщо ви вже зібралися залишити купку вовків-убивць у Залі Тіней, хоча б зачиніть ці кляті двері. Вони не просто так замкнені. Як ви взагалі туди потрапили?
— Я… ми… ну, я зрозуміла, що…
— Ні! — Джек підняв руку, щоб зупинити її. — Не роби мене співучасником. Юпітер страшенно розлютиться.
Хоч Морріґан і не хотілось цього визнавати, зустріти Джека було удачею, тому що він знав набагато більше про готель, ніж вона. Він провів їх до службової комірки і знайшов три ліхтарики.
— Так, нам потрібно розділитися. Я візьму східне крило, ти, — він указав на Готорна, — західне, а ти, Морріґан, — північне. Якщо знайдете вовка, світіть ліхтариком прямо на нього, намагаючись засліпити. Не дайте йому втекти, світіть, доки він зникне. Його не буде в таких місцях, як коридори або кухні, він буде в темніших, де можна сховатися серед інших тіней. Якщо ви заманите його в кімнату і зможете дотягтися до вмикача, натисніть і заповніть кімнату світлом. Якщо ні, ваш ліхтарик має впоратись. А тепер найважливіше — не припиняйте шукати, доки не знайдете його. Навіть якщо це триватиме всю ніч.
Морріґан не сподобалась ідея розділитися. Найменше їй хотілося бродити в темряві на самоті й шукати гігантську голодну тінь вовка, але що вона могла зробити? Те, що тінь утекла, було її провиною. Вона повинна знайти її.
Північне крило несподівано виявилося темним. Морріґан кралася чорними сходами й незачиненими кімнатами, бо, хоч і не була впевнена, чи тінь може її почути, не хотіла ризикувати. Було важко зрозуміти, що шукати в темряві. Як можна знайти тінь у тінях?
Після довгих, як їй здалося, довгих годин пошуків Морріґан була вже готова капітулювати, аж тут раптом почула якісь звуки з залитого місячним світом балкона вітальні на п’ятому поверсі. Хтось дивився в небо і тихо співав. Звук був приглушений, але, хоч Морріґан і не могла розібрати слів, вона впізнала мелодію. І чоловіка.