Час смертохристів. Міражі 2077
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час смертохристів. Міражі 2077». Краткое содержание книги:
Гайдук зітхнув — чи то від спогадів, чи від нагадування про переговори. Він пам'ятав про прибуття делегації: аналітики ВІРУ та РНБ підготували для гетьмана ряд довідок і позиційних матеріалів, розробили talking points — питання, які слід розглянути під час переговорів. Міністерство закордонних справ, ДерВар, Особливий відділ при Гетьмані, Міністерства оборони і економіки підготували свої матеріали. Однак Гайдук не знав, які ідеї і плани закладено в тих матеріалах, бо гетьман діяв давно випробуваним методом цезарів: збирав особисто усі папери докупи, самотужки вивчав їх і одноосібно приймав рішення, нерідко дивуючи підлеглих неочікуваністю й парадоксальністю своїх ухвал. Гайдук почав підозрювати, що гетьман, перш ніж ухвалити рішення, узгоджує його з кимось, тільки не знав, хто цей хтось.
Він ще приймав швидкий холодний душ, коли пролунав сигнал іншого — американського — геджета. Вискочив з душової кабіни, ледве не посковзнувшись, і голяком, залишаючи мокрі сліди на паркеті, підбіг до письмового столу, взяв геджет.
— Слухаю.
— Пане Гайдук, пане Гайдук, — почувся незнайомий жіночий голос і примовк.
— Говоріть, — роздратовано сказав Гайдук. — Я слухаю. У мене обмаль часу.
— Пане Гайдук, це я... Божена. Ви мене чуєте?
— Божена? Багатою будете. Я вас не впізнав.
— Може, мені подзвонити іншим разом?
— Ні, кажіть, що у вас. Щось сталося? — він так довго чекав цього дзвінка, що захвилювався, почувши голос Божени.
— Ні, все гаразд. Я хочу вас запросити до нас з братом. Ми живемо з ним та його сім'єю в ЗЕК-116. Це в Феофанії-Пирогово.
— Знаю, — сказав він. Ідіотська професія — все знати. Невінчаний уже доповів, де і в яких умовах живе Божена.
— Провулок Лесі Українки, — сказала Божена, і голос здався йому дзвінким, як цей ранок. — У неділю о десятій чекаємо вас.
— Обов'язково буду, — пообіцяв Гайдук (якщо не впаде на мою голову якась халепа, подумав він).
— Чекаю. Bye-bye.
— Bye-bye.— Він легенько доторкнувся до червоного індикатора геджета. Це був перший дзвінок відтоді, як отримав цей геджет у Білому домі.
Під дверима квартири його вже чекали ординарець і охоронці. Вийшовши з двору на Банкову, Гайдук і його супровід попрямували до похмурого сірого будинку, де містився Особливий відділ при гетьмані. З напівпідвального поверху Гайдук ліфтом спустився на підземну станцію. Ординарець доповів, що гетьман сьогодні ночував у палаці, тому Гайдук має скористатися гетьманською капсулою. Гайдук сів у розкішне гетьманське купе (чомусь згадав лімузин Першої Леді, на якому вони з Боженою тікали з Білого дому); охорона розташувалася в задній частині капсули. Гайдук увімкнув лептоп з таємними донесеннями з теренів, окупованих Чорною Ордою. Машиніст дав короткий, але потужний, як у метрополітені, сигнал, і капсула стрімко рушила до берегів Дніпра, до гори Борщихи.
На таку спеку Гайдук вдягнув літній — світло-кремового кольору — генеральський мундир. Обладунок завершували військовий кашкет, схожий на бейсбольний, з кокардою ВІРУ, зіркою і золотим листям на козирку, червоно-зелені аксельбанти розвідувального управління, ідеально випрасувані штани з двома малиновими лампасами.
Стоячи на майданчику біля палацу гетьмана, почувався цілком комфортно, вітер з Дніпра не здавався таким спечним, як у місті. Незважаючи на гнітючі обставини візиту, настрій у Гайдука був піднесений.
Чота почесної варти пріла в теплих, ще зимових, важких жупанах, стискаючи в руках муляжі штурмових німецьких автоматів НК-МР 7/12. Два роки тому ДерВар викрив змову проти гетьмана, якого мали застрелити під час урочистого параду на честь урядового візиту президента Далекосхідної російсько-японської республіки Івана Попова-Іманакі-сан. Замовників злочину не знайшли, безпосередніх виконавців скинули з літака з висоти 5000 м над Чорним морем, і відтоді заборонили використання справжньої зброї під час парадів.
Рівно о 10.00 над майданчиком зависла велика десантна «черепаха» виробництва компанії «Уралвагонзавод» (Нижній Тагіл), що належала ВПК Чорної Орди.
Гайдук знав з розвіддонесень, що на озброєнні Чорної Орди перебуває дев'ятнадцять таких «черепах» — всі пофарбовані в танковий зелений колір, з чорними зірками Орди на бортах. У повідомленнях вказувалось, що Орда має проблеми з пальним для «черепах», оскільки на хімічному підприємстві Сталінграда, де переважно працювали росіяни, зафіксовано серію диверсійних актів, що серйозно вплинуло на постачання пального для «черепах».