Час смертохристів. Міражі 2077
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час смертохристів. Міражі 2077». Краткое содержание книги:
— У мене тут кімната, номер 313, — прошепотів Давид. — Приходь хвилин за десять.
— Добре, — зраділа Ніколь.
Бар уже наповнився відвідувачами, котрі бажали відбути вікенд у прохолодному місці — на вулицях стояла важка волога вашінгтонська спека. Бейлін, повернувшись спиною до телекамери стеження (п'ючи з Ніколь віскі, він не повертався лицем до камери), пройшов крізь натовп і піднявся на третій поверх готелю.
Рівно через десять хвилин почувся легкий стукіт у двері, схожий на дряпання кішки. Відчинив двері і втягнув до кімнати Ніколь. Вивісив назовні табличку "Don't disturb!", клацнув замком і ланцюжком, і лише потім почав методично роздягати товстушку. Під подушкою лежала найновіша модель пістолета-автомата МікроТАР з цифровим блоком управління вогнем та глушником. У шухляді тумбочки лежав кинджал морських піхотинців Конфедерації.
Бідна Ніколь так спрагла за чоловіком, що застогнала, торкнувшись твердої частини Давидова тіла. Вона подумала, як прекрасно, коли кохається єврейська жінка з єврейським чоловіком, і їй захотілося народити дітей від Давида, щоб ніколи не загинув Ізраїлів народ. Потім вони поринули в темряву й упали в короткий сон, а коли повернулися в реальність 2077 року, у Вашінгтоні ще не запала темрява: стояли довгі світлі весняні вечори.
— Де твоя сім'я? — спитала Ніколь, підсвідомо чекаючи на страшну відповідь, що дала б їй право запропонувати йому залишитись з нею, а не повертатися на вірну смерть в Ерец Ісраель.
— З ними все гаразд. Вони в Києві.
— У тебе скільки дітей? Двоє?
— Троє, — сказав він неохоче, бо ця розмова ламала задуманий сценарій.
— А якщо я сьогодні завагітнію... ти не будеш проти?
Він підвівся, вдягнув білий халат, став на коліна на ліжку
і подивився на Ніколь.
— Я не буду проти. Але я також не буду проти, якщо ти розкажеш мені всю правду.
— Яку правду? — обличчя Ніколь сполотніло, від чого її чорне волосся здалося ще чорнішим.
Давид витягнув кинджал морської піхоти.
— Ти зараз все розкажеш, інакше...
— Ти мене вб’єш? — ще не вірячи тому, що відбувається, посміхнулася Ніколь.
— Ні, гірше.
Він грубо роздвинув її товстенькі ніжки і поставив сторчма кинджал там, де починалося лоно.
— Розповідай, — нетерпляче сказав він. — на кого працюєш, що знаєш про вбивство Безпалого, все розповідай. Не здумай брехати. Я знаю про тебе дуже багато. Ми ще поговоримо про твою особисту роль у постачанні неякісної зброї, коли моя країна захлинається в крові. І ти вважаєш себе єврейкою?
— Що? Що? — від жаху вона тремтіла, наче в лихоманці, а рука намагалася затулити те місце, яке відчувало холод кинджального леза.
Він відкинув її руку з лона.
— Говори. У мене немає часу.
Вираз його обличчя злякав її більше, ніж кинджал. Вона багато чула про арабських смертників, здатних на все. Тепер побачила смертника єврейського.
— Я... працювала на Центральну службу безпеки...
— Яке відкриття, — іронічно гмикнув Бейлін. — Хто ж сумнівався. Далі.
Він поворушив кинджалом, щоб освіжити пам'ять Ніколь.
— Давала інформацію, яку від мене вимагали. Копії документів, аудіозаписи...
— І це все?
— Все.
Бейлін знову ворухнув кинджалом. Тепер їй стало по-справжньому боляче.
— Я тобі поясню, дитинко. Через кілька хвилин, якщо ти не станеш говорити, я розпанахаю цим кинджалом твою ніжну вагіну і все, що дає тобі радість. І дітей ти ніколи не матимеш. Я дам тобі наркотик, ти заснеш, і якщо не помреш від кровотечі, прокинешся вранці інвалідом, нікому не потрібним, бо як агент ти себе спалила. Он бачиш — на телевізорі встановлена відеокамера. Буде звіт для твого начальства.
Він затиснув твердою рукою її пухленьке обличчя і наказав:
— Починай.
Нарешті вона зрозуміла, що з нею не жартують.
— Я спала з Віктором Безпалим.
— Із ним теж?
— Ні, це зовсім інше. Він кохав мене, клявся, що хоче одружитися. Чи не можна забрати це? — вона пальцем торкнулася леза кинджала. Сталь виблискувала в кількох міліметрах від її лона.
— Ні, продовжуй, — грубо наказав Бейлін, відчуваючи, що ця клята курва ось-ось розчулить його.
— Безпалий сказав мені, що ненавидить Гайдука. І що працює на Державну Варту проти Гайдука.
— Далі.
— Він сказав, що Гайдук зібрав компромат на всю українську верхівку і що публікація цих матеріалів викличе вибух. Гайдук розумний-розумний, але дурний. Вірив Безпалому. А той тільки чекав, коли Гайдук відкриє йому місце, де сховані матеріали. Але Гайдук так і не відкрив.