Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Державним виконавцем передусім повинно бути здійснено звернення стягнення саме на майно боржника, оскільки, відповідно до ст. 67 Закону, стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається лише за умови відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів і стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.
8. Для забезпечення належного і швидкого виконання рішення суду про стягнення штрафу державний виконавець насамперед повинен вжити вичерпних заходів для виявлення всього майна, яке належить боржнику і на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення. Отримати інформацію про наявність у боржника майна державний виконавець може шляхом направлення відповідних запитів до уповноважених державних органів і установ (податкова інспекція, пенсійний фонд, ДАІ, бюро технічної інвентаризації тощо), банківських установ, нотаріальних контор, підприємств, установ і організацій будь- якої форми власності, а також іншими дозволеними законом способами. Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону, державним виконавцям надається право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію (як від посадових осіб, так і від окремих громадян), безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища. Крім того, ст. 20 Закону безпосередньо надає державному виконавцю право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках і вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.
9. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Як встановлює ст. 50 Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Усі готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються, а за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах і на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. І лише у разі відсутності у боржника коштів і цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке, згідно із Законом, не може бути накладено стягнення (Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, наведений у додатку до Закону).
Разом з тим, звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник сам має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
10. У необхідних випадках Закон (ст. 53) надає державному виконавцю право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові, від інших осіб.
11. Порядок накладення арешту на виявлене майно боржника та його вилучення регламентується ст. 55 Закону, яка, зокрема, передбачає, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: а) винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; б) винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; в) винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; г) проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.