Коли курява спаде
- Автор: Алай
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7534-5
- Переводчик: Надежда Анатольевна Кирносова
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Коли курява спаде». Краткое содержание книги:
У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…
На цьому завершимо нарешті оповідь про цю неважливу особу.
На хвилі гніву я видав перший у своєму житті відносно важливий наказ — я наказав віднести вниз речі годувальниці й назавжди заборонив їй підніматися вище третього поверху замку. Я почув, як вона заплакала в нижньому дворі. Тоді я ще додав, щоб унизу для неї виділили окрему кімнату з усім необхідним кухонним приладдям і ніколи не доручали їй ніякої роботи, окрім приготування їжі для себе. Очевидно, цей мій наказ відповідав бажанням усіх. Якби я так не зробив, тоді б будь-хто з наших — батько, мати чи старший брат — могли б просто викинути її з нашого приміщення. Стара внизу сиділа без діла й цілими днями розповідала заклопотаним роботою домашнім рабам події з мого дитинства, а також пригоди, що трапились із нею під час прощі. Коли я дізнався про це, я видав додатковий до попереднього наказ, яким їй заборонялося розповідати події з дитинства панича, і дозволялося говорити тільки про прощу. Вона не могла не виконати цей наказ. Коли я побачив, що сивого волосся на її голові з кожним днем більшає, мені схотілося відмінити свій наказ, однак коли я побачив, що вона весь час плює на мою тінь, що падала в двір з висоти, я викинув з голови ці добродійні наміри.
Згодом, коли вона так постаріла, що навіть забула плювати на мою тінь, я теж більше не брав її до уваги. Про її смерть я дізнався тільки через рік після того, як вона сталася. Попри це люди казали, що родина Мерці належно обійшлася з годувальницею сина-дурника.
Я теж так думав.
Я так думав, дивлячись на зорі на небі в ясну погоду, і так думав, слухаючи негожої ночі рев річки, що несла свої води вдалечінь. Потім я більше не думав про неї, а спрямував свої думки на монаха нового напрямку Вангбо Єшея, не прийнятого туси. У нього був віслючок, якого він виміняв на мула, були декілька канонічних книжок, які він сам вважав надзвичайно цінними, і він жив у печері.
Коли напрямок вітру змінився, то на вербах на березі річки зазеленіли гілки й випустили пухнасті грудочки, а вітер почав розносити по всім усюдам білий пух. Так, усі чекали на весну й вона прийшла, причому прийшла набагато швидше, ніж зима.
14. Людські голови
Через маленьке й сіреньке макове насіння туси Мерці зробились об’єктом ненависті інших туси.
Хоча наші сусіди-туси один по одному зазнавали в нас невдачі, це не шкодило іншим туси також спробувати свою вдачу. Ближчі до нас туси казали нам так: якщо ми об'єднаємось, то разом станемо сильними і змусимо інших туси підкоритись нам, а тоді заволодіємо всією країною. На що туси Мерці їм відповідав, що він не має наміру панувати, а лише хоче заможно жити разом із своїми людьми. Туси з дальших місць казали інакше: наші землі розділені такими широкими просторами, що навіть якщо наша міць зросте, вам це не буде загрозою. Їм туси Мерці відповідав таким чином: «Немає річки, яку б велика людина не перейшла».
Коли прийшла весна, батько сказав:
— Більше вже ніхто не прийде.
Однак старший брат нагадав батькові:
— Є ще один туси, який до нас не навідався.
Туси Мерці почав рахувати на пальцях. Раніше, враховуючи й Мерці, було вісімнадцять[96] туси. Згодом китайський імператор знищив три родини. Однак боротьба між братами за чільне місце в родині іншого туси призвела до виділення двох нових родин. Крім того, в одного з туси не було нащадків, тож його землі поділили між собою на дві частини його дружина й управитель. Таким чином, враховуючи й родину Мерці, все одно залишалося вісімнадцять туси. Шістнадцять із них уже по черзі нас відвідали, не з’явився тільки туси Вангбо, який незадовго перед цим воював із нами.
— Він не приїде, бо зганьбить себе, — сказав батько.
— Він приїде, — відказав старший брат.
— Тоді він — не тибетець, якщо заради якоїсь дрібнички прийде до свого ворога. Усі ті туси, які тепер ненавидять нас, будуть його зневажати.
— О Небо, батьку, які ж у тебе застарілі думки!
— Що значить застарілі думки?
— Нічого не значить. Тільки він не обов'язково прийде до нас кланятись. Він може зробити це в інший спосіб.
— Я ж його переміг, невже він наважиться забирати щось у мене силою? — вигукнув батько. — Хіба він мало наляканий?
Однак насправді туси Мерці вже зрозумів, про що йому говорив син, і його охопив біль, майже розчарування, ніби він уже побачив, як дорогоцінне насіння розлітається на всі чотири сторони і на землях інших людей розкривається безліч червоних квіток.
96
Історично Г'єлронг складався з вісімнадцяти окремих князівств на чолі з г’єлпо.