Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
- Автор: Рослінг Ганс, Рослінг Уля
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7682-58-4
- Переводчик: Ірина Ємельянова
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:
Коли я подорожую Азією, то постійно стикаюся із цінностями впертого старого діда Ґустава. Наприклад, у Південній Кореї та Японії від багатьох жінок і досі очікують, що вони опікуватимуться старими свекрами, а також нестимуть повну відповідальність за всіх дітей. Я зустрічав багатьох чоловіків, які пишалися цими «азійськими цінностями», як вони їх називають. Я так само зустрічав багатьох жінок, чия думка була геть протилежною. Вони вважають схожі культурні прояви нестерпними й через них дедалі менше зацікавлені одружуватися.
Думка про чоловіка
На банківській конференції в Гонконгу мені довелося обідати поряд із молодою успішною банкіркою. Їй було 37 років, у неї була чудова кар’єра, і під час обіду вона розповіла мені багато цікавого про певні азійські тенденції. Потім ми перейшли до особистого життя. «Ви плануєте створювати сім’ю?» — запитав я. Я не хотів здатися грубим: ми, шведи, сьогодні часто говоримо про таке. І вона теж не була проти мого прямого запитання. Жінка усміхнулася, подивилася через моє плече в далечінь туди, де над бухтою сідало сонце, і відповіла: «Про дітей я думаю щодня, — вона подивилася мені в очі. — Мені неприйнятна думка про чоловіка».
Я завжди намагаюся заспокоїти цих жінок і переконати, що все обов’язково зміниться. Нещодавно читав лекцію для 400 дівчат в Азійському університеті для жінок у Бангладеш. Я розповів їм про те, як і чому трансформуються культури, як люди виходять із крайньої бідності, про те, як жіноча освіта й контрацепція привели до збільшення інтимних бесід і зменшення кількості дітей. Це була дуже емоційна лекція. Молоді дівчата в кольорових хіджабах широко усміхалися. Після лекції афганські студентки розповіли мені про зміни в їхній країні. Вони сказали, що все це поступово трансформується навіть у них. «Попри війну й бідність, багато нас, молодих, планує сучасне життя. Ми — афганки, ми — мусульманки. Ми хочемо, щоб наші чоловіки були такими, як ви щойно розповідали — щоб вони обговорювали та планували життя разом із нами. Ми хочемо, щоб двоє наших дітей могли піти до школи».
«Мачо-цінності», які сьогодні часто зустрічаються в багатьох країнах Азії та Африки, не є азійськими чи африканськими. Вони також не є мусульманськими цінностями. І не є європейськими. Ці патріархальні цінності, як і ті, що можна було зустріти у Швеції ще 60 років тому, зникнуть з економічним і соціальним прогресом, як їх не стало у Швеції. Вони не є незмінними.
У який спосіб допомогти нашому мозкові побачити, як рухаються скелі, як зрозуміти, що життя вже не таке, як було раніше, і не має залишатися таким, як є зараз?
Суспільства й культури перебувають у постійному русі. Навіть ті зміни, які здаються мінімальними й повільними, із часом даються взнаки: зростання на 1 % щороку дасть подвоєння за 70 років, а зростання на 2 % — уже за 35; тривідсоткове зростання щороку означає подвоєння вже за 24 роки.
У ІІІ столітті до н. е. король Шрі-Ланки Деванампія Тісса створив перший природний заповідник у світі, оголосивши, що певна частина лісу перебуватиме під офіційною охороною. Європейцям знадобилося ще 2000 років, щоб у Йоркширі додумалися до такого. А ще 50 років по тому у США з’явився Єллоустоунський національний парк. У 1900-му під захистом перебувало 0,03 % земної поверхні. На 1930 рік цей показник зріс до 0,2 %. Поволі, ліс за лісом, кількість заповідних земель зростала. Щорічний приріст був дуже дрібним, майже непомітним. Нині під захистом опинилося вже 15 % Землі, і ця цифра зростає. Щоб контролювати інстинкт долі, потрібно не плутати повільні зміни з їхньою відсутністю. Не нехтуйте змінами, навіть щорічним 1 %, тільки через те, що вони здаються занадто малими й повільними.
Приємно думати, що знання не мають терміну придатності: раз ви щось вивчили, це залишиться таким назавжди. У таких науках, як математика й фізика, а також у мистецтві, це часто буває правдою. Усе, що ми дізналися в школі із цих предметів (як 2 + 2 = 4), імовірно, ще залишається актуальним. Але в соціальних науках навіть найзагальніші знання дуже швидко стають несвіжими. Це як із молоком або овочами: треба постійно шукати, де придбати свіже. Тому що все змінюється.