Останній ельф

— Щоб гріти його, як це роблять птахи, — припустив ельф.

Це порівняння ошелешило дракона, мовби хто вилляв на нього відро крижаної води. Луски в нього на хвості аж настовбурчилися від обурення. Як птахи? Та як він сміє? Та мій батько, як і батько мого батька, за таку образу змусили б його вмитися кров’ю, чи то пак полум’ям. Трохи вогню, а тоді трохи розмарину. І ще дрібка солі. А видавався непоганим хлопцем. Ні-ні, так не годиться. Хай які дурниці він говорить чи думає, не можна підсмажити того, хто допоміг тобі вилупитися з яйця, навчив літати й розважав, зігрівав та підтримував твого батька, поки той тебе висиджував. Дракон зітхнув, а тоді тихим і спокійним голосом почав пояснювати все спочатку, вичерпуючи аж до дна те, що лишалося від його терпіння, яке в драконів воістину безмежне, як і їхня краса, скромність і геніальність. Він пояснив, що птахи тим і відрізняються від драконів, що мозок у них пташиний. Навіть в орла мозок не кращий, ніж у курки. Погляд суворий, а глупота — бездонна. Птаха мусить сидіти на яйці заднім місцем, бо через брак мізків не знає інших способів зберегти його в теплі. А дракони — це дракони. Дра-ко-ни. Чи він, юний ельф, розуміє, що це значить, чи повторити йому по складах, підстрибуючи на кінчиках пазурів? Якби проблема полягала в тому, щоб тримати яйце в теплі, то вони, дракони, — ДРАКОНИ, — вирахували б потрібну температуру й підтримували 6 її протягом необхідного часу за допомогою відповідного палива, теплового випромінювання чи пари з підземних резервуарів. Якщо ж вони самі висиджують своє яйце замість того, щоб досліджувати всесвіт і поліпшувати світ своєю присутністю, то це тому, що при висиджуванні кладки думка передається безпосередню від дракона-батька до дракона-дитини. Ні, вони не думають заднім місцем. Річ у тім, що репродуктивна система дракона влаштована просто дивовижно: тут дракони займають проміжне місце між феніксами та ельфами, людьми, собаками, котами, канарками, пінгвінами, дельфінами та акулами… так, звісно, і метеликами, але якби Йорш припинив його раз у раз перебивати, йому було б значно простіше пояснювати. Зрештою, хіба він, ельф, не ставив собі за мету навчити його, дракона, говорити? Ось, прошу: він уміє говорити, лишається тільки мовчки слухати й насолоджуватися. На чому він зупинився? Він ненавидить, коли його перебивають. Це нестерпно. Нестерпно! Чи він уже звертав увагу на велич драконів, які є вінцем природи, сіллю землі? Він не хотів би забути про це через те, що його весь час перебивають недоречними й малозмістовними репліками. Хто навчив його говорити? Батько, це ж очевидно. Хто, як не він? «Його Величність ваш Отець», — так ельф мав би його називати. Він навчився всього, що знає, з його пам’яті. Мозок дракона-батька зосереджується на мозкові ненародженого дитинчати й передає йому все своє знання та всі свої спогади, так що новонароджений, щойно вилупиться з яйця та навчиться літати, стає, так би мовити, — ну, іншого слова й не добереш, — досконалим у всьому.