Учень Відьмака

Кров у Джека на обличчі була свиняча. Різник вдарив його палицею по голові, Джек знепритомнів, а різник пішов у дім і забрав дитину. Так він збирався виманити мене зі сховку, підманити ближче й зарізати.

Звісно, це я неправильно зараз розповідаю. Адже різник тут ні до чого. У нього вселилася Матінка Малкін і скористалася його сильним тілом. За кілька годин він опритомнів та поїхав додому, потираючи побитий живіт. Схоже, він нічого не пам’ятав, а ми не збиралися йому розповідати.

Тієї ночі ніхто в домі не спав. Еллі розпалила в каміні високе багаття та цілу ніч просиділа на кухні, не випускаючи дитину з виду. Джек ніби приліг нагорі, але постійно прокидався та вибігав на двір — його нудило після удару.

Десь за годину перед світанком повернулася мама, також не дуже весела, ніби в неї щось сталося.

Я допоміг їй занести речі в будинок.

— Мамо, із тобою все гаразд? — запитав я. — Ти ніби втомлена.

— Не звертай на мене уваги. А у вас що тут сталося? По очах бачу, точно сталося.

— Це довга історія, — зітхнув я. — Ходи перше всередину.

Ми зайшли на кухню, і Еллі так зраділа матері, що розридалася від полегшення, а за нею вплач припустилося немовля. На цей гармидер спустився Джек, і всі почали розказувати все й відразу, хоча я швидко махнув рукою — Джек знову взявся скандалити.

Правда, мама швидко закрила йому рота.

— Не підвищуй голос, Джеку, — сказала вона. — Це поки що мій дім, і я не терпітиму в ньому крику.

Йому страшенно не сподобалося, що його так при Еллі відчитали, але він не посмів сперечатися.

Тоді мама кожного по черзі змусила розказати, що трапилося, і почала саме з Джека. Мене вона залишила наостанок, і, коли надійшла моя черга, відправила Еллі з Джеком нагору, щоб ми поговорили наодинці. Сама вона, правда, переважно мовчала. Вислухала мене тихо й так само тихо взяла за руку.

А потім нарешті піднялася в кімнату до Еліс і довго там із нею про щось говорила наодинці.