Сливове дерево

— Що сталося? — спитала мамця.

— Лист від тата! — прокричала Крістін у замкову щілину.

Почувся плюскіт води, і дівчина уявила, як мати піднімається у ванні.

— Неси сюди!

Крістін відчинила двері й увійшла до натопленої кухні. Обличчя й руки одразу стали вогкими від задушливої пари, що клубочилась у повітрі. На плиті кипіло дві каструлі з водою. І Крістін тільки через секунду зрозуміла, що мамця не доливала собі до ванни гарячої води. Щільно зачинені вікна потемніли від конденсату, тоненькі цівочки, подібні до струмочків сліз у мами на щоках, стікали по склу, та пара йшла не від ванни, а від каструль на плиті.

— Подай рушник витерти руки, — попросила мати тремтячим голосом.

Вона сиділа у ванні, притиснувши коліна до грудей, волосся заколене на маківці, мокрі пасма прилипли до скронь. Ключиці випирали над запалою грудною кліткою, усі кісточки на руках і ногах ясно просвічували крізь бліду шкіру.

Намагаючись не дивитись, Крістін подала мамці рушник, і раптом відчула, що ванна зовсім холодна.

— Ти купаєшся у крижаній воді! — вигукнула вона.

— Я забула додати окропу після того, як вимила Карла, — відповіла мама, тягнучись за листом.

Крістін підійшла до плити й узялася за каструлю з окропом.

— Чому ти не вилізла з ванни й не налила гарячої води? — Дівчина не могла стримати лють. — Ти хочеш застудитись?

Потім почала потроху наливати окріп до ванни, намагаючись не обпекти матері ноги. Тим часом конверт уже було розкрито.