100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки

Та, виявляється, існує культура, яка продовжує сприймати світ так само гостро, пристрасно і безстрашно, як давні шумери. Це — арабська, мусульманська культура. Нині, через війни за нафту, між західною і східною цивілізаціями утворилась стіна взаємного неприйняття. Хоча, коли нафта ще не стала стратегічним продуктом, європейці запозичили в мусульманського світу чимало такого, що призвело до розвитку їхньої доволі варварської культури, яку не задовольняв прісний темперамент античності. Наприклад, завдяки Хрестовим походам виник готичний стиль — вістря шпилів, спрямованих у небо, а поруч з ними — скульптурні зображення злих духів, що намагаються завадити людині стати Людиною, тобто дитям Божим. Тоді ж з’явилася куртуазна культура з її культом Прекрасної Дами. Перші пісні трубадурів були лише перекладами з арабських пісень.

Чи замислювався хтось із нас, що уможливило появу в Італії XIII століття «Vita nova» Данте і сонетів Франческо Петрарки? Платон та Аристотель? Так, але знову ж про них згадали завдяки арабам, які античну філософію знали краще за тодішніх європейців, і прищепили її заново до культурного дерева Заходу.

Відтак вперше у європейській культурі жінка стає об’єктом поклоніння, недосяжним і вільним від гріха. Виник культ Діви Марії як Прекрасної Дами і культ Ісуса як Нареченого.

Але вже за століття перед тим в арабській ісламській культурі жінка і любов до неї не вважались гріховними. Андалузький поет Ібн Хазм (994–1064) у книзі «Намисто голубки» наводить фетву Ібн Аббаса: «За того, кого вбило кохання, не потрібні ні плата за кров, ні помста». Щоб глибше зрозуміти це рішення мудрого правителя, що прирівнювалось до закону, слід знати, що в ісламі Бога (Аллаха) часто порівнювали з прекрасною жінкою. Як неможливо пізнати Бога людині, так неможливо пізнати справжнє кохання на землі. Поема Нізамі Гянджеві «Лейлі і Меджнун» беззаперечно доводить цю істину.