Моряк з «Дианы»
- Автор: Северов Петро
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ф. Гавриш
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Моряк з «Дианы»». Краткое содержание книги:
Цікавий і багатогранний життєвий шлях Головніна.
В багатьох країнах і морях побував відважний мандрівник, багато різних пригод зазнав він: ще юнаком брав участь у морських баталіях, бився з піратами поблизу берегів Іспанії, тщав на своєму кораблі з англійського полону…
Не можна без хвилювання читати, як підступно, по-розбійницьки, японські самураї захопили в полон Головніна та його супутників з екіпажу корабля «Диана», як мужньо переживали російські моряки роки свого полону…
Книга від початку й до кінця читається з непослабним інтересом. Разом з героями твору переживає їх успіхи та невдачі й читач.
Головнін збагнув, коли саме це почалося, коли мічман Мур остаточно втратив надію на повернення. Чудна зміна в поведінці мічмана сталася після одного комічного епізоду… Якось березневого ранку постійний перекладач, молодий японець Теске, що непогано вже навчився російської мови, привів ще одного гостя. Ця літня, огрядна, з подвійним підборіддям людина, як виявилось, була землеміром і астрономом. Моряки спочатку подумали, що це кухар. Через плече в японця висіла ціла гірлянда великих і малих начищених до блиску сковорідок… Він ніс їх наче рицарську зброю, поважно по-молодецьки. Під рукою він тримав невеликий самогонній апарат і запас «сировини» — сумку, наповнену рисом. З усього було видно, що гість полюбляє хмільне і неспроста тягає з собою цю новинку японської техніки — похідний апарат.
Найперше, що він заходився робити, коли покінчив з привітаннями, — почав встановлювати на вогнищі свій апарат. Гірлянду сковорідок він чомусь не зняв з плеча, і вони супроводили його рухи брязканням і дзеньканням…
Встановивши похідне «підприємство» і пустивши його в дію, гість повернувся до моряків, що сиділи на лаві в кутку коридора. Караульний квапливо постелив перед ним мату. Повільно опустившись на підлогу, бережно притримуючи сковорідки, гість кивнув Теске і попросив перекласти таке:
— Я, Мамія-Рінзо, астроном і землемір, знаменитий мандрівник і воїн, прийшов до вас, російські люди, твердо поклавши — вивчити вашу науку… Ви повинні пояснити мені, як ви описуєте береги і провадите астрономічні спостереження.
— Та коли ви астроном і землемір, — відповів йому Головнін, — то чого ми зможемо навчити вас, учену людину?
— О, звичайно, — погодився той не без важності. — Я справді астроном і землемір і, як учений, знаю дуже, дуже багато чого. До речі, ось і доказ, що я не кидаю слів на вітер… Зверніть увагу на ці інструменти…
З-під поли свого халата він витяг чималий кошіль, а з нього добув астролябію з компасом, мідний англійської роботи секстан, креслярські інструменти… Милуючись з свого багатства і немов крадькома позираючи з-під брів на моряків, Мамія-Рінзо спитав:
— Тепер вам ясно, з ким ви маєте справу?
— Ми вірили вам на слово, — зауважив Головнін. — Ці нескладні інструменти нам відомі…
Несподівано Мамія-Рінзо скипів:
— Як?! Нескладні інструменти?.. Та чи вмієте ви ними орудувати? Він каже: «нескладні»! Я й сам не складу цим інструментам ціни…
— У нас, в Росії, ціна їм не дуже велика, — сказав Головнін, з цікавістю спостерігаючи запального вченого. — А щодо вміння орудувати астролябією й секстантом, ми готові повчитися ваших прийомів…
Мамія-Рінзо вислухав переклад і якийсь час дивився на капітана чи то розгублено, чи то здивовано.
— На жаль, шановний, у мене вам вчитися не доведеться. Ви мене не зрозуміли: ви повинні мене вчити.
— Та ви ж астроном і землемір!
— Ну, то й що? — спокійно відповів японець. — Я справді і астроном, і землемір, і знаменитий мандрівник, і воїн… Однак цими ось металевими штучками я орудувати не вмію. Інакше чого б я до вас прийшов?
Моряки засміялись, Мамія-Рінзо теж засміявся:
— Хіба не дивовижний випадок! — вигукнув він, поправляючи свої сковорідки. — Зі мною й не таке ще траплялось! Я — астроном, і всі це чудово знають. Але я не вмію орудувати інструментами, хоч назви їх мені відомі і відомо навіть, до чого вони призначені…
— Тепер і ми чудово знаємо, який ви астроном і землемір, — мовив Головнін серйозно, насилу стримуючи посмішку. — Хотілося б ще знати, який ви мандрівник і воїн…
Мамія-Рінзо пожвавішав:
— Я щойно хотів про це розказати! Багатьох моїх співвітчизників вражає, як я рискував вирушити в таку далечінь… Я побував на Сахаліні, і неподалік тих місць, де впадає ріка Амур, І неподалік Маньчжурії, і на багатьох Курільських островах… Зверніть увагу на оці сковорідки: вони — речовий доказ моїх відважних мандрівок. На цих самих сковорідках я готував собі обіди і на Курілах, і на Сахаліні, і в далекій маньчжурській землі… Правда, в самій Маньчжурії я не був, однак поблизу від неї побував і як спомин зберігаю оцю ось маленьку сковорідку…