Хроніки Південного

Якби та Мігле була би хоч з таких, коли відразу стає зрозуміло, чому каратист з нею ходить. Наприклад, переможниця шкільних конкурсів міс. Тоді все зрозуміло. А то — маленька, скручена, єдине, що нахабна. Якби отримав в писок через нормальну діваху, хоча її й не чіпав, але всі б думали, що я це робив, то було б зрозуміло, чому я її чіпав і за що дістав. Тепер іншим зрозумілий хоча б другий пункт, але мені — ні.

Та й звідкіля може бути ясність відносно тої Мігле. Я просто шаленію від люті, мурахи по спині бігають, аж всього тіпає: тремтять руки, ноги, м’язи, нутрощі, навіть кістки. Звичайно, зуби теж. Хоча зуби на деякий час заніміли, доки мій язик не дав знати, що з ними щось не те. Я ще раз проводжу язиком по передніх зубах, мацаю пальцями. Бля, на..! Немає половини зуба! Окрім ганьби і розбитого носа, тепер в мене вже конкретні проблеми. І все на рівному місці! І за що! Скажіть, де тут правда?

Правди нема, а я ще змушений щось матері сказати. Я повернуся з вулиці, а пика вся подряпана, ніс розтовчений, півзуба немає. Що робив? Літачки пускав! Тепер прийдеться казати, що я на тренуванні розбився, тому нічого страшного, ненавмисно. «Що значить — нічого страшного? Що значить — на тренуванні? Ти ж не ходиш на тренування!»

Не почнеш казати, що тренування відвідуєш та ще й береш участь у змаганнях, бо підробив для тренера записку, в якій мама погоджується, щоб її неповнолітній син грав у команді з дорослими чоловіками. Тепер вона замкне мене вдома і більше нікуди не випустить. Я, звичайно, скажу, що ходжу на тренування разом з групою свого віку, але якщо вона надумає піти до тренера і почне: так і так, зуб вибили, хто буде тепер платити, і все таке. Мій зуб вона точно побачить. Можна приховати ненадовго, але треба йти до стоматолога і зробити, а як я зроблю, якщо мєнти мене спакували, грошей більше нема, дістав по голові із‑за дівки, якої навіть не чіпав, скоро регбі накриється, буде соромно вийти на вулицю, бо навіть першокласники почнуть з мене насміхатися. І що тоді робити? Дивитися тєлік? Жодного толку, бо баскетбол дивлюсь не тому, що спортом цікавлюсь. Спортом цікавитися — повна дурня. Баскетбол дивлюсь для того, щоб зробити так само або ще краще. Щоби знати, як треба грати, щоби було круто. Щоби піти потім у двір і годинами відпрацьовувати якій-небудь кидок. А цього разу йти у двір сильного бажання немає.