Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
Наші кімнати завжди були повні хімікатів та речей, що лишилися на згадку про різні кримінальні справи, і все це опинялося в зовсім несподіваних місцях, приміром у маслянці або ще деінде. Та найбільше завдавали мені клопотів Холмсові папери. Він терпіти не міг нищити документи, особливо пов’язані зі справами, які він колись розслідував, а проте раз або двічі на рік збирався на силі й розбирав свій архів та упорядковував його. Як я вже згадував десь у своїх безладних нотатках, бурхливі вибухи енергії, коли Холмс здійснював видатні розслідування, чергувалися в нього з періодами апатії, і тоді він майже не рухався, а здебільшого лежав, граючи на скрипці або читаючи книжки. Отже, щомісяця паперів більшало й більшало, по всіх кутках росли стоси рукописів, а палити їх суворо заборонялося і доторкатись до них міг тільки їхній власник.
Одного зимового вечора ми сиділи біля каміна. Скориставшись із того, що Холмс закінчив робити вирізки і вклеювати їх у свій альбом, я зважився запропонувати йому знайти хоч би пару годин, щоб надати нашому помешканню трохи пристойнішого вигляду. Він визнав справедливість мого прохання і з досить похмурим виразом обличчя подався до своєї спальні. Незабаром він з’явився знову, тягнучи чималу бляшану скриньку. Поставивши її посеред кімнати й сівши перед нею на ослінчик, він одкинув віко. Я побачив, що скринька на одну третину заповнена паперами, перев’язаними червоною тасьмою.
— Тут чимало цікавих справ, Вотсоне, — сказав Холмс, лукаво позираючи на мене. — Гадаю, коли б ви знали, що у цій скриньці, то, мабуть, попросили б мене дістати звідти деякі папери, а не класти туди нові.
— Отже, там записи про вашу давнішу роботу? — спитав я. — Мене обіймає жаль, що я не маю ніяких нотаток про ті часи.
— Авжеж, друже, всі ці справи відбулися ще до того, як у мене з’явився мій власний біограф і поклав собі уславити моє ім’я.
М’якими, пестливими рухами він одну за одною виймав паки паперів.
— Не всі справи кінчалися успішно, Вотсоне, — сказав він, — але серед них було кілька неабияких загадок. Ось звіт про вбивства в Тарлетоні, ось справа Вембері, торговця вином, ось записи про пригоду з однією старою росіянкою, ось дивна історія алюмінієвої милиці, а також повний звіт про Ріколетті з дерев’яною ногою та про його страшну дружину. А ось... о, це справді цікава справа!
Холмс запорпався на самісінькому дні скриньки й витяг маленьку дерев’яну з висувною кришкою коробочку, схожу на ті, що в них тримають дитячі іграшки. Звідти він видобув зіжмаканий клапоть паперу, старовинного фасону мідний ключ, дерев’яний кілочок з прив’язаним до нього клубком мотузки і три металеві укриті іржею кружальця.
— Ну, друже, якої ви думки про ці речі? — спитав Холмс, сміючись із моєї розгубленості.
— Цікава колекція.
— Дуже цікава. А історія, пов’язана з нею, ще цікавіша.
— Отже, ці реліквії мають історію?
— О, вони самі — історія!
— Що ви хочете цим сказати?
Шерлок Холмс по черзі брав усі ті речі і клав їх на край столу. Потім пересів у своє крісло і оглянув предмети блискучими від задоволення очима.
— Оце все я залишив собі на згадку про випадок, пов’язаний із обрядом родини Масгрейвів.
Холмс не вперше згадував про цю справу, але мені досі не пощастило почути подробиць.
— Мені б дуже хотілося, — сказав я, — щоб ви розповіли про той випадок.
— І залишив усі речі розкиданими? — насмішкувато вигукнув Холмс. — Адже ваша любов до охайності довго такого не витримає. Проте я й сам хочу, щоб ви додали до свого літопису цей випадок, бо він має такі деталі, які роблять його унікальним у кримінальній хроніці не лише Англії, а, мабуть, і будь-якої іншої країни. Колекція моїх невеличких досягнень справді була б неповна без розповіді про цю незвичайну справу.