Зоряний лицар
- Автор: Крюкова Тамара Шамильевна
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 966-08-0459-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Зоряний лицар». Краткое содержание книги:
Таємничий Зоряний лицар вимагає повернути старий борг… Задля цього наслідному принцу Глібу доведеться пройти нелегкий шлях поневірянь і, витримавши чимало випробувань, пізнати справжнє кохання. Та чи дійсно його кохана — та, за кого себе видає?
Із самого ранку все пішло не так. За сніданком Марика через неуважність переплутала виделки, упустила ніж, а потім ненароком перекинула горня. Мадам Стилет, упевнена в тому, що її вихованка робить усе навмисно, взялася за виховання дівчинки. Спочатку вона півгодини читала Мариці нотації, а потім замість запланованої ранкової прогулянки веліла переписати в зошит основні правила поведінки за столом.
Знаючи, що з наставницею краще не сперечатися, дівчинка узялася до роботи, але думки її були далекі від правопису. Щоразу, почувши на дворі шум, вона підхоплювалася й бігла до вікна, з надією, що приїхав Гліб. Навчання не йшло на розум. Через необачність Марика раз у раз робила помилки, і її зошит майорів закреслюваннями.
Справа наближалася до полудня, а Гліба все не було. Марика хвилювалася не на жарт. Раптом його спіткало лихо? Можливо, йому потрібна допомога. Дівчинка й не думала відступатися й кидати друга в біді. Якби їй дозволили, Марика на крилах полетіла б у палац, але за етикетом вона не могла завітати до сина короля без запрошення. Вже вкотре Марика проклинала придворні правила й шкодувала, що втратила волю. Раніше їй не треба було нікому доповідати, куди й навіщо вона йде, а тепер кожний її крок був підзвітний. Утім, ніхто не заважав їй утекти потайки, а потім нехай карають.
Прийнявши рішення, дівчинка поспішно накинула пальто, відчинила двері й, переконавшись, що поблизу нікого немає, вийшла з дитячої. Дійшовши до кінця коридору, вона звернула в ліве крило, де розташовувалися кімнати для гостей. Зараз воно пустувало. Тут навряд чи можна було зустріти кого-небудь зі слуг. Половина справи була зроблена. Марика відчула себе впевненіше. Забувши про манери, пристойні для юної герцогині, вона підібрала спідниці й зайцем помчалася до сходів, що вели на перший поверх. Серце її колотилося й не лише через острах бути спійманою. Їй кортіло швидше побачити Гліба й довідатися, що з ним. Збігши зі ходів, Марика кинулася до бічного виходу й… із усього розгону налетіла на мадам Стилет.
— Ой! — скрикнула дівчинка від несподіванки.
Гувернантка стиснула й без того вузькі губи й, манірно піднявши лорнет, уп’ялася на вихованку так, наче побачила на перському килимі блоху.
— Що значить «ой»? По-перше, ви повинні вибачитися. А по-друге, я б хотіла знати, куди це ви поспішаєте, у той час як я веліла вам переписувати правила з підручника? — нудотним гугнявим голосом поцікавилася гувернантка.
— Я вже переписала, — пробурмотіла Марика, гарячково намагаючись вигадати пояснення для своєї втечі.
— От як? Підемо перевіримо, — твердо сказала гувернантка й кивнула убік сходів.
Дівчинка приречено піднялася на другий поверх. Мадам Стилет йшла поруч. Вимуштрувана, манірна дама ненавиділа свою вихованку. Коли її брали на посаду гувернантки в герцогський будинок, вона й не припускала, що їй доведеться мати справу з такою необтесаною дикункою. У новій вихованці не було ні краплі лиску й манер, буцім вона росла на вулиці, а не в пристойному будинку. Мадам Стилет з першого дня вирішила, що дівчисько слід тримати в їжакових рукавицях, і суворо дотримувалася свого наміру.
«Тепер Шкілетина не відчепиться, — похмуро подумала Марика. — Треба ж було натрапити на стару каргу».
Зошит Марики лежав відкрий на столі. Мадам Стилет уп’ялася на сторінку, ніби сподівалася, що від цього всі помилки виправляться й недороблене завдання зробиться саме собою, а потім гидливо взяла зошит за куточок і піднесла його до самого носа дівчинки.
— Що це таке?
— Зошит, — сказала Марика, безневинно дивлячись на гувернантку, і додала: — Там майже все написано. Залишилося тільки трішки.
— Не сердьте мене! Я в житті не зустрічала більш зіпсованої дівчинки: ви зухвала, ледача й неохайна. Що це за карлючки? Хіба це літери? Якісь п’яні карлючки!
— У мене рука втомилася. Я відпочину і все зроблю, — пообіцяла Марика, але гувернантка суворо заперечила:
— Вам потрібний не відпочинок, а гарна порція різок. Була б моя воля, я б з вами не бавилася, як герцогиня. Сьогодні ви позбавлені відпочинку. Ви повинні переписати всі правила десять разів. Я прийду й перевірю. Може, хоч це навчить вас старанності.