Життєпис Білого Ворона [uk]

Ольг, вже опісля моїх блукань, якось оповів мені, що жодне квітанське та й будь яке інше повстання не було сплановане чистокровками, як-то говорили ріжні дженджики. Але чистокровні роди вважали за честь приймати у тих повстаннях участь. Хоча чудово знали, що подібні спалахи приречені на загибель. Дивні накопичували зброю й гроші, очікували Сповнення Видіння й пришестя Визволителя, однак приносили в жертву оцим вибухам народної люті найкращих своїх синів.

— Батьку, — спитав я якось, — ну для чого ви розливали на землю дивну кров? Адже вас так мало…

— Людям надавала сили наша присутність, — відповів Князь «тіней», — коли вони бачили дивного в своїх лавах, то вірили, що Давні Боги з ними.

— А хіба ви не могли не допустити до ворохоби, — продовжував я допитуватись, — ви ж знали, що повстанцям не перемогти… Тоді до чого оті жертви, і оті страхіття?

— Бачиш, синку, — мовив мій дивний батько, — іноді краще загинути в безнадійній борні, аніж визнати себе рабом без спротиву. Воля, не обмита кров’ю, втрачає цінність… Та й що б ми були за нащадки Богів, коли б умовляли людей мовчки терпіти усякі паскудства… Ти думаєш, що якби квітанці не опирались збройно, не було б жертв? Помиляєшся… Були часи, коли людей вішали лише за те, що знаходили у скрині вишиту давнім візерунком сорочку… Та вага меча у руці передається від батька до сина… Чи стали б квітанці під корогву Вогнедана, якби не відчували цієї ваги?

Словом, батька мого в цих питаннях було не переконати… Так само, як і Кріна Птасіна, коли мова заходила про Велику Моанію… Отже, Квітан повстав… На чолі ворохоби опинився Коловрат Влотко, хуторянин, у котрого під час виселення убили двох синів. Він зі своєю «озброєною бандою», так бо говорилося в наказі по нашому полку, навіть примудрився захопити Дар і успішно витримував облогу. Дарійський полк чоррів під час цієї пригоди зменшився трохи не вдвічі. Повстанці, для яких партизанські війни вже стали звичаєм, вирізали залоги Дару і сусідніх Рибок… Пана Антса Лефтіна Влоткові хлопці повісили на площі, попередньо відтявши йому те, з чого ще можна було дізнатися, що він є мужчиною. Воєводство перейняв Зельм Яворін, котрий на той час був у Жерделі… Він перелякався настільки, що нашого полку і решток дарійського йому здалося замало, аби провести зачистку місцевості. На його прохання імператор виділив підмогу — полк «сірих» з Моанії під проводом князя Астеонського, котрий був і сам зацікавлений ходом зачисток.