Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Більшу частину дня Г’ю провів у роздумах про лисячий хвіст, про те, як прикріпить його до антени «б’юїка», як та річ виглядатиме, радісно тріпочучи там. Він ледь не причепив його того ж ранку, але тоді ще дощило, і йому не подобалося, що волога перетворить хвіст на сиру шерстяну мотузку, що просто висітиме, наче туша. Тепер він поніс його на вулицю, з відсутнім виглядом відштовхуючи зі шляху порожню банку з-під соку, погладжуючи дороге хутро між пальцями. Господи, як же це приємно!
Він зайшов у гараж (у якому починаючи десь із 1984 року було забагато різного сміття, щоб іще машина вміщалася) і, понишпоривши, знайшов шмат міцного дроту. Г’ю придумав: спочатку прикрутить хвіст до антени, тоді повечеряє, а опісля зрештою з’їздить у Ґрінспарк. Анонімні алкоголіки збираються в залі «Американського легіону» о сьомій. Можливо, йому дійсно запізно починати нове життя… але не запізно дізнатися точно, так чи інакше.
Він зв’язав маленький міцний зашморг на дроті й причепив його до товстого кінця хвоста. Почав закручувати інший кінець дроту до антени, але пальці, які спочатку рухалися зі швидкою впевненістю, почали підводити. Г’ю відчув, як упевненість вислизає, а їй на зміну, заповнюючи діру, починає просочуватися сумнів.
Він уявив, як паркується біля «Американського легіону» і все гаразд. Побачив, як іде на зустріч і це також гаразд. А тоді побачив якогось малого, схожого на придурка, що недавно став у нього перед машиною. Малий проходив повз зал «Легіону», поки сам Г’ю перебував усередині, казав, що його звати Г’ю П. і він безсилий перед алкоголем. Малому щось упадає в око – відблиск яскраво-помаранчевого світла в блакитно-білому мареві натрієвих ліхтарів на стоянці. Малий підходить до його «б’юїка» й роздивляється лисячий хвіст… спочатку торкається, тоді гладить. Хлопчак роззирається, нікого не бачить і відриває хвіст, ламаючи дріт. Г’ю бачить, як малий іде в місцевий ігровий клуб і розповідає своїм друганам: «Зацініть, що я потягнув на стоянці біля “Легіону”. Нормально так, нє?»
Г’ю відчув, як у груди прокрадається дратівний гнів, ніби то не просто гра уяви, а те, що дійсно сталося. Він погладив хвіст, тоді роззирнувся крізь сутінь п’ятої години, ніби очікував побачити юрбу хаповитих дітей, що вже збираються на дальньому боці Касл-Гілл-роуд, тільки й очікуючи, щоб він запхав кілька «ганґрі-менів»[45] у духовку, а самі вкрадуть його лисячий хвіст.
Ні. Краще нікуди не їхати. Діти в наш час не поважають нічого й нікого. Украдуть що завгодно лише тому, що їм приємно красти. Поносяться з тим деньок-другий, а тоді втратять інтерес і викинуть десь у канаву чи на вільній ділянці. Той образ – і то був вельми чіткий образ, майже видіння його коханого хвоста, що лежить покинутий у сміттєвій балці, мокне під дощем, знебарвлюється серед обгорток від «біґ-маків» і банок з-під пива, – наповнив Г’ю злістю й болем.
Це божевілля – так ризикувати.
Він розкрутив дріт, що кріпив хвіст до антени, відніс свій скарб назад у будинок і поклав на місце на найвищій полиці в шафі. Цього разу він зачинив дверцята шафи, але вони погано прикривалися.
«Доведеться купити замок, – подумав він. – Діти всюди залізуть. Взагалі зараз ні в кого нема поваги до старших. Ні в кого».
Г’ю підійшов до холодильника, витягнув банку пива, на мить глянув на неї, тоді поклав назад. Пиво – навіть чотири чи п’ять банок – не допоможе повернутись у форму, з огляду на те як він зараз почувається. Він відчинив одну з нижніх шафок, обмацав тлум каструль і черпаків із благодійних розпродажів і знайшов напівповну пляшку «Блек Велвет»[46], яку тримав на випадок екстрених ситуацій. Г’ю наповнив до середини креманку для желе, а після недовгих роздумів долив по вінця. Зробив ковток-другий, відчув, як у животі вибухає тепло, тоді знову наповнив. Йому стало трохи краще, трохи спокійніше. Він глянув на шафу й усміхнувся. Там хвіст у безпеці, і буде в іще більшій, як тільки Г’ю купить у «Вестерн Авто» добрий міцний замок «Кріґ» і почепить його. У безпеці. Добре, коли маєш щось, що дійсно хочеш і жадаєш, та навіть краще, коли ця річ у безпеці. Це – найкраще.
Після цього усмішка трохи зів’яла.
«Ти для цього його купив? Щоб тримати на найвищій полиці за замкненими дверцятами?»
Г’ю знову повільно надпив. «Гаразд, – подумав, – можливо, це не надто добре. Але краще так, ніж щоб якась капосна дитина вкрала».
– Зрештою, – уголос промовив Г’ю, – зараз уже не 55-й. Уже не те, що колись.
45
Hungry Man – американська марка так званих телевечер – наборів заморожених страв на алюмінієвому лотку, які можна споживати після розігрівання в духовці чи мікрохвильовці.
46
Black Velvet – марка канадського віскі.