Запізніла розплата
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-01222-9
- Переводчик: Володимир Хижняк
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Запізніла розплата». Краткое содержание книги:
Що б сказала сама Белла? Я пам'ятав, що ні словом не прохопився про арешт Жака Рено. Дотепер вона була у повному невіданні, що її колишній милий у в'язниці по обвинуваченню в злочині, котрого він не вчинив. А коли дізнається, як реагуватиме, як діятиме? Чи погодиться рятувати своє життя за рахунок його? Певна річ, дівчина не повинна робити нічого необачного. Можливо, Жака Рено виправдають без її втручання. А що, коли його засудять? Страшна проблема, яку важко розв'язати. Дівчині, на мою думку, смертна кара не загрожувала. Коли на лаві підсудних сидітиме вона, всі обставини злочину виглядатимуть інакше Вона може довести, що зробила це з ревнощів, у стані граничного збудження. Її молодість і краса стануть її союзниками. Той факт, що, припустившись трагічної помилки, вона замість Жака Рено вбила його батька, не змінить мотивів злочину. Та в будь-якому випадку, як би поблажливо не ставився до неї суд, на дівчину чекають довгі роки ув'язнення.
Ні, Беллу необхідно захистити. І водночас треба врятувати Жака Рено. Я не знав, як це можна зробити. Єдине, що лишалося, так це покластися на Пуаро. Як би не розгорнулися події, він врятує невинного. Завдання, безперечно, надзвичайно складне, та він упорається з цим. І коли Белла залишиться поза підозрою, а Жака Рено виправдають… Так я заспокоював себе, а все ж серце стискалося від крижаного страху.
«РЯТУЙТЕ ЙОГО!»
Ми вирушили з Англії вечірнім пароплавом і наступного ранку були в Сент-Омері, де сидів у в'язниці Жак Рено. Не гаючи часу, Пуаро подався до пана Оте. Оскільки він, здавалося, не мав нічого проти моєї компанії, я пішов разом із ним. Після деяких формальностей нас провели до кабінету слідчого. Він щиросердо привітався з нами.
— Мені казали, що ви повернулися до Англії, пане Пуаро. Радий пересвідчитись у протилежному.
— Я їздив туди, пане. Але дуже ненадовго. З приводу другорядного питання, та, сподіваюся, воно допоможе розв'язати основну проблему.
— Ну і як, успішно?
Пуаро знизав плечима. Пан Оте важко зітхнув:
— Боюсь, нам доведеться відмовитися від розслідування цієї справи. Ця тварюка Жіро, безперечно, розумна людина, помилок він не робить.
— Ви так думаєте?
Тепер довелося слідчому знизати плечима.
— А ви можете дійти іншого висновку?
— Відверто кажучи, багато пунктів у його теорії здаються неясними.
— Наприклад?
Та з Пуаро не так легко щось витягти.
— Я не можу перелічити їх зараз, — зауважив він. — Це моє загальне враження. Молодий Рено сподобався мені, і було б дуже неприємно повірити, що він справді вчинив такий злочин. Між іншим, що він каже на своє виправдання?
Слідчий спохмурнів:
— Не розумію його. Складається враження, що він не здатен захищатись. Дуже важко було примусити його відповідати на запитання. Обмежується загальними запереченнями або ж уперто мовчить. Я допитуватиму його ще й завтра. Можливо, ви бажаєте послухати?
Ми охоче прийняли запрошення.
— Трагічна справа, — зітхнувши, промовив слідчий. — Мені дуже шкода пані Рено.
— Як вона почувається?
— Все ще непритомна. Та це прояв милосердя божого. Такий стан позбавляє бідну жінку багатьох неприємностей. Лікарі кажуть, що небезпеки нема, та коли вона прийде до тями, її не можна буде хвилювати. Гадаю, не тільки падіння, але й психічний шок спричинилися до її теперішнього стану. Було б жахливо, якби вона втратила розум. Та мене б це нітрохи не здивувало.
Пан Оте відкинувся на спинку стільця, похитуючи головою, замислився. Лише по паузі рішуче сказав:
— О, згадав! У мене ж для пас лист, пане Пуаро. Зараз, зараз… — Він став порпатися серед паперів на столі. Нарешті передав Пуаро невеличкий пакетик. — Його надіслали в іншому конверті з тим, щоб я переадресував вам. Та оскільки ви не залишили адреси, я не зміг одразу ж виконати прохання.
Пуаро з подивом і цікавістю вивчав конверт, на якому було написано великими, з нахилом літерами його ймення. Кореспондент, певно, жінка, до того ж, судячи по почерку, іноземка. Пуаро не розпечатав конверта, а поклав до кишені.
— До завтра. Дуже вдячний за гостинність і дружелюбність.
— Що ви! Завжди до ваших послуг.
Виходячи з будинку, ми зустріли Жіро. Одягнутий ще вишуканіе, ніж раніше, він мав вигляд надто самовдоволеної людини.