Вулиця Червоних Троянд

Поки що Муштаков не ділився своїми міркуваннями. Він не хотів поспішати. Тим більше, що ні підполковник Логвиненко, ні капітан Рева все одно не змогли б внести ясність, з якою «місією» прибули парашутисти у віддалену від кордону область, що треба було тут «гостям», один з яких у свою останню хвилину згадав не рідну матір, а якогось есесівського шарфюрера.

Логвиненко пішов проводжати генерала до готелю.

Вони обійшли парк, попрямували бульваром між двома рядами тополь. Над головою синіло небо. Двірники згортали з дахів сніг, він з шумом хлюпав на перегороджений канатом тротуар. Десь згори, з квартири верхнього поверху, чулися м’які акорди рояля. Напроти під’їзду з вивіскою «Облпрофрада» височіло бронзове погруддя письменника, який створив безсмертний образ веселого, кмітливого козака, мандрівника в далекі заморські краї. Муштаков узяв Логвиненка під руку, підійшов до постаменту. Тут їх і наздогнав молодший лейтенант з приймальні підполковника. Стишивши голос, він сказав, що десять хвилин тому одержано телеграму з Берліна.

— Повертаймося, Карпе Романовичу, — в голосі Муштакова вчулося нетерпіння, він хвилювався.

Широким кроком вони рушили назад.

Телеграма була адресована особисто Муштакову. Видно, той, хто передав її, добре знав, де перебуває генерал. Муштаков читав шифровку, І його обличчя дедалі світлішало. Догадуючись, що одержано важливі відомості, Логвиненко чекав, поки генерал заговорить перший.

— Ну, Карпе Романовичу, от крига й зрушила з місця. Навіть не гадав, що нам так пощастить. — Муштаков енергійно потряс телеграмою. — На, прочитай сам!

Логвиненко швидко проглянув шифровку.

«Працівники державної безпеки Німецької Демократичної Республіки, вивчивши фотокартку невідомого, який помер біля залізниці в районі станції Синє Озеро, засвідчили, що на фото — колишній офіцер СС і член націстської партії Карл Гольбах. Скориставшись документами розстріляного антифашиста Гельмута Кюнта, Гольбах після війни видав себе за жертву гітлерівського режиму і пробрався на посаду комісара кримінальної поліції міста Гранау (Східна Німеччина).

У листопаді минулого року у місті Гранау було пограбовано ювелірний магазин. Поліція натрапила на слід злочинців, але Гольбах допоміг одному з грабіжників утекти і зник сам, тяжко поранивши поліцейського офіцера.

Другого грабіжника заарештовано. На допиті він посвідчив, що його напарник, який втік разом з Гольбахом, видає себе за переміщеного поляка Тадеуша Коленду. Насправді ж, як показує затриманий, Коленда — не поляк, він є членом ОУН і належить до одної з груп терористів-бандерівців, що засіла в Мюнхені. Справжнє прізвище Коленди невідоме. Його прикмети: йому за п’ятдесят, низький на зріст, огрядний, довгорукий, має рудувату борідку…»