Ковдра сновиди
- Автор: Соколян Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-061-0, 966-8408-87-X
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ковдра сновиди». Краткое содержание книги:
Малюнки автора
Не можна випустити з уваги й ту невеличку групу персонажів, яким дослідники приписують допоміжну функцію. Це — вже неоднораз згадані Бартові, або Сіра Барта, за чиєю допомогою, власне, і відбувається процес обміну одних цінностей на інші. Дехто вважає вартових уявними постатями, ще напівмагічного характеру, інші ж ладні ототожнити їх із цілком реальною сектою повоєнного часу, що кликала себе Винищувачами Чудовиськ.
На самому початку цієї роботи ми поставили питання стосовно походження уявлень про Сіру Барту. Нині спробуємо висунути гіпотезу, котра могла би запропонувати адекватне пояснення в рамках символічного характеру оповідей періоду переходу.
Як ми щойно зазначили, світ в уявленні архаїчної людини містив у собі хаотичне начало, яке було водночас і постійною загрозою руйнації, і важелем здійснення магічного впливу. Магія була можливою саме тому, що світ в уявленні наших пращурів ще не остаточно кристалізувався, ще не застиг у своїй незмінній формі. Такий світ мав свої переваги, проте в ньому неможливий ні науковий, ні технічний розвиток. А отже, хаос мусив поступитися місцем космосу.
Ця зміна була неминучою, однак навіть коли свідомість радо погоджується на нові правила, безсвідоме ще деякий час живе за колишніми орієнтирами. Як це завжди буває в часи психологічної кризи, безсвідоме породжує символ, який допомагає людині адаптуватися. У даному випадку йдеться про символ нової сили, котра стала на межі хаосу й космосу. Назвімо цю силу Логосом.
Мова тут саме про раціональну компоненту колективних уявлень, яка дозволила людству відмежуватися від безладу. Тож обраний образ був цілком адекватним: Логос-сторожа, що бартує кордон між дійсним та уявним, не дозволяючи перетинати його під загрозою втрати власної ідентичності.
Нехай ця гіпотеза — лише одна з багатьох, вона, однак, дозволяє зробити ще одне припущення. Замкнувшись мурами раціональності, ми відмежувалися від того живильного джерела, котре напувало нашу підсвідомість здатністю до творення символів, а отже, і самоцінного сенсу існування.
Так, ми зрештою отримали свій технічний прогрес. Та чи знає хто, чим за нього заплачено?