Дім у Бейтінг Голлов

Тепло у другій половині березня не забарилося. Весна була рання. Ще до перших теплих днів горобці, голуби і дрозди взялися будувати свої гнізда. Навіть чайки залітали, висячи над вулицями у потоках теплого повітря. У Парк Слоуп пташині ораторії, заглушувані сиренами швидкої допомоги і пожежних машин, притихали ближче ночі. І Сюзен уже сама, без допомоги Кванеші, виходила на веранду грітися. У садку, відколи зійшли сніги і де-не-де показалося тогорічне листя, що чомусь не згребла Кванеша, знову з’явилися дрозди. Вони шукали для гнізд обламане зимовими вітрами трояндове і барбарисове гілля. І дуріли, сповнені енергії щорічного оновлення природи.

Сюзен завчасно набрала у горщечки затвердлої весняної землі, бо Йоахим із дня на день обіцяв перевезти її на Мангеттен до купленої квартири на Сімдесят дев’ятій вулиці. Вона не хотіла залишати Пітера навіть дроздам, яких любила. Це були її останні дні у цьому домі. Вона була задоволена, що переїзд трохи затягнувся - Боб, який таки наважився купити її будинок, іще не отримав позики з банку.

У нічних сутінках із ледь відхилених дверей на веранду Сюзен почула голос дрозда, який пробував скопіювати віолончельну гру. Вдивляючись у щораз густішу пітьму, вона переконувала себе, що невидимий птах із трояндових кущів їй лише причувся.