Під деревом зеленим

Так сталося, що саме в цей день Дік змушений був поїхати з Меллстока. У понеділок того тижня у Чармлі, сусідньому селі, один його знайомий помер від туберкульозу, і Дік, вірний давній обіцянці, мав допомагати нести труну. У вівторок він пішов до школи, щоб повідомити про це Фенсі. Важко сказати, про що він шкодував більше: про те, що не зможе побачити її тріумфальний дебют як органістки чи що його кохана у такий важливий для неї день буде позбавлена його підтримки. Тим не менше він розповів новину. Вона сприйняла її так спокійно, як тільки могла, звичайно, не обійшлося без численних висловлювань жалю й запевнень, що без нього її виступ буде зовсім не той.

Близько одинадцятої години у неділю Дік вирушив виконувати свій сумний обов’язок. Похорон мав відбутися одразу після ранкової служби, а оскільки їхати туди на підводі незручно, а пішки було добрих чотири милі ходу, вийти йому довелося досить рано. Щоправда, він запросто міг вийти і на півгодини пізніше, однак в останню мить не зміг опанувати свої почуття і вирішив зробити гак, щоб зайти до школи: може, пощастить хоч одним оком побачити свою кохану, коли вона йтиме до церкви.

Тож замість попрямувати навпростець до Чармлі, він звернув на стежину, що вела до школи, й підійшов до дверей, якраз коли його богиня виходила з дому.

Якщо колись жінка була схожа на божество, то саме того ранку і саме Фенсі Дей, коли ступала сходами школи у своїй сукні, що переливалася різними відтінками синього. Із зухвалістю, якої ще ніколи за всю історію існування сільських шкіл не дозволяла собі жодна сільська вчителька, — що частково, без сумніву, пояснювалося солідним статком її батька, який передбачав, що у будь-якому випадку без шматка хліба вона не залишиться, — у цей день вона одягла капелюшок із пір’їною і розпустила волосся, яке раніше завжди зав’язувала в пучок. Бідний Дік був приголомшений: ще ніколи не була вона такою неймовірно прекрасною, хіба що у Святвечір — тоді її пишні кучері так само спадали на плечі. Однак, як тільки до нього знову повернулася здатність думати, на зміну захопленому зачудуванню прийшли інші, менш приємні почуття.