Безмірна залежність

Подружка зустріла мене, і ми поїхали до неї додому.

— Ти почувай себе, як вдома, а я швидко в магазин збігаю, — сказала вона, і я залишилася на самоті.

Замість того, аби сісти і відпочити, я почала позувати перед камерою телефону. Зробивши декілька вдалих фото, я надіслала їх Іллі зі словами: «Привіт з Дніпра! Цілую тебе. Я побігла». З почуттям виконаного обов'язку я вимкнула інтернет і готова була весело проводити час.

Але нічого не вийшло: подрузі дали термінове завдання на роботі, і тепер їй весь вечір доводилось сидіти за ноутбуком, а я була наодинці із собою. Я могла написати Іллі, але щось стримувало мене. Коли він кудись ішов, він ніколи не був для мене доступний, а ось я завжди відповідала блискавично на кожен його дзвінок і повідомлення. Я хотіла, аби він скучив за мною, думав про те, що йому мене не вистачає, і щоб він знав, що я також буваю іноді зайнята. Тому я вирішила йому не писати, хоча через кілька годин я все ж увімкнула інтернет і побачила від нього повідомлення:

«І це все? Ні, так не годиться. Хочу ще фото!»

Я посміхнулася, але нічого не відповіла. Адже я вже написала, що на зв'язку мене не буде, а варто було тільки вступити в діалог, і невідомо, чим би все скінчилося. До того ж, з подружкою ми спілкувалися, просто наші плани повеселитися довелося відкласти до кращих часів.

Але чому мені було так тривожно на душі? Шалено хотілося написати Іллі. З цим відчуттям я лягла спати, але не могла заснути, на новому місці було незатишно. Я переверталася в ліжку півночі, а потім все-таки не витримала і взяла до рук телефон. Було близько третьої години ранку, почався новий день, і за моїм планом у цей день я могла написати йому, що я і збиралася зробити.

Але дивна річ мені кинулася в очі: у двох месенджерах, через які ми спілкувалися, зникли його аватарки. Я відправила йому повідомлення, але воно не було доставлено. А ще зник статус — «в мережі» Ілля чи ні і коли він заходив в месенджер останнього разу. Невже знову? Мене кинуло в жар. В кінці липня він це зробив в соцмережі, а тепер в месенджерах. Ілля заблокував мене.

Я ніколи не забуду цей момент, коли в чужій квартирі я впала на коліна і почала молитися: про те, щоб Ілля не зник назавжди і щоб все вирішилося якомога швидше, інакше я просто збожеволію. Тепер я розуміла, що в цю ніч так і не засну. Я запустила соцмережу і зайшла на його сторінку: тут він мене не заблокував, і я написала йому повідомлення:

«Милий, я спала жахливо і вирішила написати тобі про те, який ти в мене чудовий і як сильно я тебе кохаю. Але мені здалося, чи ти додав мене в чорний список? Будь ласка, не роби так більше, адже ми кохаємо одне одного».

Залишалося тільки чекати. Знесилена, я знову лягла в ліжко. Ілля не дозволив мені навіть один день провести без нього. Він провчив мене. Я думала, що він буде сумувати за мною, а він зробив так, що тепер саме я страждала в очікуванні.