Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Перш ніж відповісти, Сапфіра невдоволено гмукнула й випустила з ніздрів хмаринки диму.
«Ерагон зробив свій вибір, і він був для нього важливіший за ті наслідки, які цей вчинок міг мати для нього або для Алагезії, — мовила вона. — Урешті-решт, мені нічого не важило схопити його за шкірку, ніби дурне цуценя, і нікуди не пустити, проте я гадаю, що він усе зробив правильно, і пишаюся ним. Не хвилюйтесь, він зможе про себе подбати, і зараз із ним усе гаразд, бо якби його поранили, я б уже давно це відчула».
Вислухавши дракона, Арія з недовірою спитала:
— Але чому він так учинив, Сапфіро?
«Мені доведеться довго пояснювати, ліпше буде, якщо я вам усе це покажу. Ви дозволите?»
Усі присутні перезирнулись і кивнули на знак згоди.
Наступної ж миті ріка Сапфіриних спогадів розлилась у свідомості Насуади. Вона побачила похмурий Хелгрінд, що виднівся десь далеко внизу, за шаром хмар, і почула, як Ерагон, Роран та Сапфіра сперечались, з якого боку їм краще нападати. Потім перед її внутрішнім зором постало лігво разаків і картина відчайдушної битви Сапфіри з летрблаками. Незважаючи на те, що Насуада народилася в Імперії, вона зовсім нічого про неї не пам'ятала, і це був чи не перший раз, коли дівчина змогла побачити землі Галбаторікса на власні очі.
Останній Сапфірин спогад був про її суперечку з Ерагоном. Дракон намагався його приховати, проте біль, який завдала йому несподівана розлука зі своїм Вершником, був настільки свіжий, що в куточках Насуадиних очей з'явилися сльози, які вона поспішила витерти бинтами, перш ніж хтось устиг їх помітити. І хоча все було як на долоні, дівчина відчувала, що є якась таємниця і що Вершник не міг залишитися на ворожій території тільки через те, що йому кортіло вбити останнього разака та якнайкраще дослідити Хелгрінд.
Насуада поринула в невеселі роздуми. «Може, в Ерагона й вітер у голові, — розмірковувала вона, — але він не настільки дурний, аби наражати на небезпеку всю їхню справу тільки через те, що йому заманулось зазирнути до кількох печер і втамувати спрагу своєї помсти. Щось тут не так… — Насуада хотіла було натиснути на Сапфіру, аби та розповіла їй усю правду, проте вчасно схаменулась, розуміючи, що дракон ніколи того не зробить, якщо сам не схоче. — Можливо, Сапфіра збирається поговорити про це зі мною наодинці», — подумала дівчина й трішки заспокоїлась.
— Чорт забирай! — вигукнув король Орин. — Невже Ерагон не міг обрати більш підходящого часу, щоб розгулювати самому по ворожих землях? На біса йому один-однісінький разак, якщо за кілька миль від нас стоїть уся армія Галбаторікса?.. Ми повинні якнайшвидше його повернути.
Анжела захихотіла, бо Орин і сам не відав, що каже. Продовжуючи в'язати шкарпетку за допомогою п'яти кістяних спиць, що вистукували одна об одну із якимось дивним, заворожуючим ритмом, вона мовила:
— І як ви хочете це зробити? Адже Ерагон мандруватиме вдень, а Сапфірі небажано здійматися в небо при світлі сонця, бо її легко можуть помітити й одразу ж доповісти про це Галбаторіксу.
— Це зрозуміло, але ж він — наш Вершник! І ми не можемо сидіти склавши руки, доки він залишається на землях наших ворогів.
— Я теж такої думки, — мовив Нархейм. — Ерагон на ворожій території, і ми маємо зробити все, щоб він повернувся живим і здоровим. Грімстборіт Ротгар прийняв Ерагона до власної родини й клану, а його клан — це мій клан, тож наші обов'язки й наша кров наказують нам витягти Ерагона з халепи.
Арія сіла навпочіпки й стала швидко й вправно перешнуровувати свої боти, часом допомагаючи собі зубами. Упоравшись, вона задумливо глянула на дракона.
— Сапфіро, а де саме був Ерагон, коли ти востаннє торкалася його розуму? — спитала вона.
«Біля входу до Хелгрінда».
— А ти хоч приблизно уявляєш, якою дорогою він хотів повертати назад?
«Тоді він іще й сам цього не знав».
Звівшись на повен зріст, войовнича ельфійка скрушно похитала головою:
— Тоді мені доведеться шукати його скрізь, де тільки буде можна.
Прудко, ніби молодий олень, вона перестрибнула галявину, прошмигнула між кількома наметами й побігла на північ із такою вражаючою легкістю, ніби то була не вона, а сам вітер.
— Аріє, зупинись! — крикнула Насуада, але вона навряд чи її вже чула. Дівчина дивилася ельфійці вслід, і її душа сповнювалася безмежним відчаєм. «Серце нашої армії, — думала вона, — кришиться, ніби старезний камінь».
Тим часом, брязнувши своїми важкими обладунками, до Насуади підскочив Гарцхвог:
— Хочете, я побіжу разом з нею, леді Нічні Кроки? Звісно, я не вмію бігати так само швидко, як ельфи, зате можу бігти дуже довго.