"Володар Всесвіту"

Цей потайний хід цілком випадково відкрив спільник Чена — слюсар водопроводу.

Тільки один раз і скористався Чен з цього ходу, — кілька місяців тому, коли Харвуд і Сміт зовсім несподівано виїхали до Сінгапура. Саме тоді Чен і приніс до Грінхауза клітку з поштовими голубами Паріми, а їй показав, де знаходиться люк.

Але щоб вибратися цим шляхом, треба насамперед знизити рівень води у вивідній трубі, припинити роботу насосів. Ось чому довелося терміново «зіпсувати» мотор.

Коли Чен зайшов до насосної, то побачив картину, яка переконала б кожного: ремонт у розпалі, майстер та його помічник з шкури пнуться, аби закінчити його вчасно. Але коли б хтось, — навіть не фахівець, — простежив за роботою цих людей протягом кількох хвилин, то пересвідчився б у протилежному: тут чисті деталі навмисне вимащували в брудне мастило й розкидали по кутках, справне перетворювали на зіпсоване, надійне — на хитке.

Майстер, — худорлявий літній китаєць, — підвівся, запитливо подивився на Чена. Той заперечливо похитав головою, показав півпальця, сів почіпки й закурив люльку.

Майстер зрозумів: слід почекати хвилин з тридцять. Він мазнув себе по обличчю брудною рукою, посміхнувся: чи добре, мовляв, виробився? І знову почав завзято грюкати залізом.

Час од часу Чен виходив з насосної й поглядав на вікна спальні Харвуда. Нарешті, світло в них згасло.

Ще раз, востаннє, китаєць перевірив, чи не забув виконати якесь із доручень боса.

«Піжама — на стільці… Содова вода — на столику… — шепотів він зосереджено. — Пантофлі?.. Є… Збудити о сьомій… Збудимо. Обов'язково збудимо…»

Він підійшов до майстра й торкнув того за плече. Майстер кивнув головою, пославши помічника до дверей.

— Коли назад?

— Може й ранком, — пошепки відповів Чен. — Зброя?.. Одяг?

— Є… — майстер відкрив люк і показав пальцем униз. Вони мовчки потиснули руки один одному. Чен зробив прощальний знак помічникові майстра й поліз у люк.

Залізна драбинка вела прямовисно вниз. У кінці неї, аж над водою, містилась чимала ніша для мотора. Саме тут і було влаштовано тайник.

Чен хутко переодягнувся, захопив добре змащений карабін, поклав у гумовий водонепроникний мішок кілька гранат, електричний ліхтарик і лист інженера Щеглова. Скінчивши приготування, рішуче ступнув у воду, яка сягала йому по груди.

Труба, через яку наповнювався оцей резервуар, була досить широкою. Людина могла проповзти нею цілком вільно на чотирьох. Але повітря було тільки в її верхній частині, сантиметрів на п'ятнадцять.

Хоч як мало було часу, проте Чен не поспішав. Занурюючись у воду, він просувався вперед на метр-два, спираючись на слизькі стіни керамічної труби, піднімав руку вгору і, тільки пересвідчившись, що вона потрапляє в повітря, перевертався на спину і робив кілька квапливих подихів. Це була не марна пересторога: минулого разу Чен замалим не втопився у тому місці, де труба трохи знижувалась.

Кілька останніх метрів були найтяжчими. Вода заповнювала трубу вщерть, і Ченові довелося затримати подих більш аніж на хвилину.