Электронная книга - «Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2». Краткое содержание книги:
Друга книга «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки» є продовженням дослідження, присвяченого командирам часів Визвольної війни 1917—1921 рр. У першому розділі книги показано спадковість військових традицій, який існував між козацькою старшиною часів Гетьманщини, офіцерським корпусом Російської імператорської армії та старшинами Армії УНР. Другий розділ оповідає про створення українських збройних сил та формування їх старшинського корпусу протягом 1917—1921 рр. Нарешті, у третьому розділі розглянуто історію підготовки власних старшин — випускників військових вузів Української Республіки. Друга книга містить також біографічні дані військових священиків; списки старшин, підвищених до наступних військових звань протягом 1920—1923 рр; імена вояків, що отримали державні нагороди УНР, а також загальний іменний покажчик на майже 7 тис осіб.
Офіцерський корпус російської армії був значною мірою аполітичною та денаціоналізованою верствою. Саме тому після Лютневої революції 1917 р. основна маса офіцерів-українців зайняла вичікувальну позицію, і лише поодинокі військовики, переважно колишні члени українських культурних організацій «Просвіти», клубу «Родина», а також українських політичних партій, стали організаторами національного військового руху.
Піонерами Української армії стали військовий урядовець Микола Міхновський (у більшості спогадів і досліджень він помилково іменується прапорщиком або підпоручиком, але насправді ніколи не був російським офіцером), поручик Варфоломій Євтимович і підпоручик Андрій Новоселицький, усі — активні українські діячі ще з довоєнних часів. Один із них — Варфоломій Євтимович, залишив цікаві спогади про початок українського військового руху, які згодом інший відомий військовий діяч Микола Удовиченко без змін відтворив у своєму рукописі спогадів. Перебіг перших подій в організації українського військового руху подаємо за цими джерелами.
З березня 1917 р. Євтимович, Міхновський і Новоселицький прийшли до організатора та виконувача обов’язків голови Української Центральної Ради (до приїзду М. С. Грушевського) Веселовського та порушили питання про негайне формування національних збройних загонів. Організатори Центральної Ради висловилися проти, причому Веселовський заявив: «Ми вам віримо, але цим ви скомпрометуєте український рух». Після цього Євтимович і його товариші вирішили діяти на власний розсуд. Залучивши на допомогу двох юнкерів — Павелка та Лук’янова, вони з’явилися до редакцій міський газет «Последние новости» та «Киевская мысль», де розмістили оголошення про скликання 6 березня 1917 р. у 10-й аудиторії Київського комерційного інституту українського військового віча.
