Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії
- Автор: Томпсон Хантер Стоктон
- Язык: украинский
- Жанр: Контркультура
Электронная книга - «Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії». Краткое содержание книги:
Змальовуючи божевільні пригоди головних героїв - ЛСД-шних фріків Рауля Дюка та Доктора Гонзо - у самому серці прогнилої з середини Американської Мрії - легендарному Лас-Вегасі, Хант отримав репутацію небезпечного психопатичного нарко-татуся божевільної, неадекватної, під зав’язку накачаної кислотою дитини на ймення гонзо і здав її під опіку світової контркультури, а сам посів почесне місце серед когорти інакомислячих, покидьків суспільства, фріків… загалом хороших людей.
Дійсно. Що значить адекватний? Тим паче тут, у «нашій країні» в епоху Ніксона. Ми змушені виживати. Де подівся той заряд шістдесятих? Стимулятори вже не в моді. Це був фатальнй промах подорожі Тіма Лірі. Він потерпів крах, продаючи Америці «розширення свідомості» й не задумуючись про жахливі реалії, що чекали на людей, котрі сприймали його вчення занадто серйозно. ЛСД здавалося йому цілком логічним продовженням Вест Поінту та Прістхуду… але не дуже приємно знати, що він собі лиш нашкодив, беручи з собою багатьох інших людей.
Не те, щоб вони не заслуговувли цього: безсумнівно, всі вони знали Що з ними відбувається. Всі ці затяті кислотні фріки, котрі вважали, що можуть придбати Мир і Порозуміння всього по три бакси за штуку. Проте їхня невдача є також і нашою.
Те, що Лірі забрав із собою, було центральною ілюзією загального стилю життя, котрий він допоміг створити… покоління невиправних калік, шукачі, що зазнали невдачі і так ніколи й не зрозуміли головну помилку Кислотної Культури: відчайдушна ілюзія того, що хтось – чи хоча б якась сила – підтримує Світло в кінці тунелю.
Це та ж сама жорстока, парадоксальна й великодушна маячня, на якій католицька церква трималася протяго багатьох століть. Це також і військова етика… сліпа віра в якусь вищу й мудрішу «владу». Папа, Генерал, Прем’єр-міністр… і так далі аж до «Бога». Одним з поворотних моментів шістдесятих стало звернення «Бітлз» до буддизму. Це було те ж саме, якби Ділан поцілував перстень Папи.
Перші «гуру». Потім, коли це не подіяло, назад до Ісуса. А зараз, слідуючи Менсону, з’явилася ціла плеяда кланоподібних комун типу «Боги як Мел Ліман», «керівний Аватар» і Як Їх Там Ще, котрі проповідують «єдність духу і плоті». Соні Баргер ніколи їх не розумів, але він ніколи не здогадувався наскільки близько він був до статусу короля пекла. Події 1965 в Оукленд-Берклі, коли Ангели, під керівництвом Баргера, атакували перші ряди антивоєнного маршу. Це стало історичним переломленням у наростаючій хвилі млодіжного Руху шістдесятих, що виник потім. Це був пеший відкритий конфлікт між Грізерами й Патлатими, важливість якого можна простежити в історії SDS[15], котра розвалилася, намагаючись узгодити інтереси робочого класу й «маргіналів» з інтересами вищих і середніх класів активістів.
Всі, хто не був задіяний у тих подіях, могли передбачити невдачу спроби ГінзбергаКізі переконади Ангелів пекла об’єднати сили з радикальними лівими з Берклі. Остаточний розкол стався за чотири роки в Алтамонті, але до того часу це й так було очевидно, цього не знали тільки рокери-торчки та національна преса. Сплеск насилля в Алтамонті тільки драматизував проблему. Реальність майже повернулася до норми; хворобу визнали смертельною і Рух знову набрав енергії вперше після того як був жорстоко розсіяний гарячкою самозбереження.
О; ця жахлива маячня. Похмурі спогади й погані флешбеки, що прориваються крізь час і туман Стеньян Стріт… жодного притулку біженцям, жодного сенсу озиратись. Питання, як завжди, зараз…?
Я отямився на своєму ліжку у «Фламінго», відчуваючи небезпечний розрив з оточенням. Мало статись щось огидне. Я був упевнений. Кімната виглядала немов місце якогось катастрофічного зоологічного експерименту з віскі й горилами. Десятифутове дзверкало було розбите, але все ще трималось купи – як нагадування про той день, коли мій адвокат оскаженів і молотком почав трощити дзверкало і лампи.
Ми замінили лампи набором червоних різдвяних гірлянд з «Сейфвею»[16], але надії на заміну дзверкала не було. Ліжко мого адвоката виглядало ніби спалене щурине кубло. Вогонь знищив верхню половину, друга ж була сумішшю проводів і обвугленої постілі. На щастя, покоївки не наближалися до кімнати після жахливого інциденту у вівторок.
Я спав, коли увійшла покоївка. Ми забули почепити табличку «Не турбувати»… тож вона зайшла до кімнати і остовпіла, коли побачила мого адвоката, що стояв навколішки у шафі, повністю голий і блював собі в черевики… він думав, що був у туалеті, аж тут побачив жінку з обличчям як у Міккі Руні, котра просто дивилася на нього, не в змозі вимовити й слова й тремтіла від страху й сорому.
«Вона тримала швабру, немов топорище,» сказав він. «Тож я вибіг з шафи низьким стартом, все ще блюючи, і дарив її головою в коліна… це був інстинкт; я думав, вона хоче мене вбити… а потім вона закричала, тож мені довелось заткнути їй рота мішечком з льодом.» Я пам’ятаю той крик… один з найстрашніших звуків, які я колись чув. Я прокинувся і побачив як мій адвокат відчайдушно бореться на підлозі з чимось, що виявилось літньою жінкою. Кімната була заповнена електричним шумом. Телевізор шипів з максимальною гучністю на неіснуючому каналі. Я ледве чув крики цієї жінки, поки вона намагалася відвернути мішечок від свого обличчя… але вона була не рівнею туші мого адвоката, тож він затиснув її в кутку за телевізором, зчепивши пальці на її шиї, поки вона белькотіла… «Будь ласка, не треба… я лише покоївка, я ж не знала…» Я різко зірвався з ліжка, дістав гаманець і показав їй свій поліцейський жетон. «Вас заарештовано!» крикнув я.
15
Students for a Democratic Society – студентський рух у США середини 1960-х років.
16
Мережа супермаркетів у США.