Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії
- Автор: Томпсон Хантер Стоктон
- Язык: украинский
- Жанр: Контркультура
Электронная книга - «Страх та відраза у Лас-Вегасі. Несамовита поїздка в серце Американської Мрії». Краткое содержание книги:
Змальовуючи божевільні пригоди головних героїв - ЛСД-шних фріків Рауля Дюка та Доктора Гонзо - у самому серці прогнилої з середини Американської Мрії - легендарному Лас-Вегасі, Хант отримав репутацію небезпечного психопатичного нарко-татуся божевільної, неадекватної, під зав’язку накачаної кислотою дитини на ймення гонзо і здав її під опіку світової контркультури, а сам посів почесне місце серед когорти інакомислячих, покидьків суспільства, фріків… загалом хороших людей.
Лу: Це певно та стара…
Адвокат: …і написати дурнувату статтю, але знаєте, нам непогано за це платять.
Лу: Вам треба її сфотографувати чи…
Адвокат: Ні, жодних знімків.
Лу: …чи хтось просто відправив вас шукати вітра в полі?
Адвокат: Щось типу того, але ми налаштовані серйозно.
Лу: Тоді вам туди, правда там ошиваються тільки наркомани та їхні дилери, більш нікого.
Адвокат: Напевно нам туди. Вони працюють тільки вночі чи відкриті цілодобово…
Лу: Дорогенький, вони працюють постійно. Але це не казино.
Адвокат: А що це за місце?
Лу: Це на Передайз, стара психушка на Передайз.
Адвокат: Це місце так і називається, Стара психушка?
Лу: Ні, вона так називалась колись, але хтось викупив її… але я не чула нічого про Американську мрію чи щось таке… це місце для психів, де збираються наркомани.
Адвокат: Місце для психів? Ви маєте на увазі психіатричну клініку?
Лу: Ні, любий, там збираються наркомани і бариги. Це місце, що псує дітей… але воно не називається, як ви кажете, Американською мрією.
Адвокат: Ви не знаєте як воно може називатись? Або хоча б де воно знаходиться?
Лу: Якраз між Передайз та Істерн.
Офіціантка: Але ж Передайз та Істерн ідуть паралельно.
Лу: Так, але я завжди з’їжджаю з Істерна і їду на Передйз.
Офіціантка: Так, я знаю, але в такому разі ти виїдеш на бульвар Парадиз біля «Фламінго». Я думаю, хтось дав тобі…
Адвокат: Ми зупинилися у «Фламінго». Я думаю, що це саме те місце, про яке ви говорите.
Лу: Це не місце для туристів.
Адвокат: Саме тому вони й прислали мене. Ось письменник: я його охоронець. Всяке може статись…
Лу: Вони там усі придурки… ті дітлахи – придурки.
Адвокат: Нічого, все ОК.
Офіціантка: Так, у них там свої закони.
Дюк: Цілодобове насилля? Ви про нього говорите?
Лу: Саме так. Тепер вже у «Фламінго»… Нажаль, я не можу показати вам дістатись туди; краще розповім. Он там на першій заправці знаходиться «Тропікана», повернете праворуч.
Адвокат: «Тропікана» зправа.
Лу: Перша заправка це «Тропікана». Поверніть праворуч біля неї і їдьте прямо… вправо біля «Тропікани», направо від Передайзу і побачите велику чорну будівлю, вона виглядає досить дивно.
Адвокат: Праворуч на «Тропікані», праворуч на Передайз, чорна будівля…
Лу: На будівлі буде табличка «Психіатрична клініка», але вони все там поміняли.
Адвокат: Добре, це близько.
Лу: Це все, що я можу для вас зробити, любий… Насправді я навіть не знаю чи це вона. Але схоже на те. Здається ви їдете в правильному напрямку.
Адвокат: Добре. Ви найзрозуміліше пояснили нам, а то ми вже два дні питаємо у людей.
Лу: …я можу подзвонити і точно все дізнатись.
Адвокат: Можете?
Лу: Звісно, я подзвоню Алену і запитаю у нього.
Адвокат: Я був би дуже вдячним.
Офіціантка: Коли доїдете до «Тропікани», знайте, що це не перша станція, а друга.
Лу: Там є велика табличка, на якій аписано «проспект Тропікана». Поверніть праворуч, а коли доїдете до Передайз, ще раз направо.
Адвокат: ОК. Велика чорна будівля, направо від Передайз: цілодобове насилля, наркотики.
Офіціантка: Дивіться, ось це «Тропікана», а це шосе Боулдер, яке іде ось так.
Дюк: Це доволі дальнє містечко.
Офіціантка: Десь тут починається Передайз. Ось він. Так, а ми зараз ось тут. Бачите, ось шосе Боулдер… і «Тропікана».
Лу: Ні це не вона, тамошній бармен також ще той придурок…
Адвокат: Дякую.
Лу: Ви не пошкодуєте, що зупинилися тут, хлопці.
Дюк: Тільки якщо знайдемо те, що нам треба.
Адвокат: Тільки якщо напишемо і здамо статтю.
Офіціантка: Чому б вам не зайти в середину і не сісти?
Дюк: Ми намагаємось проводити на сонці побільше часу.
Адвокат: Вона зараз подзвонить і запитає де це точно.
Дюк: О. В такому разі, давай зайдемо.
ПРИМІТКА РЕДАКТОРА(продовж.): Касети з подальшими записами було неможливо прослухати через те, що вони були залиті якоюсь рідиною. Втім, крізь сторонні шуми все ж вдається зрозуміти, що через дві години доктор Дюк та його адвокат нарешті дісталися місця під назвою «Стара психушка» - великої обгорілої бетонної будівлі, оточену високими бур’янами. Власник заправки через дорогу сказав, що це місце «згоріло ще три роки тому.»
10. Напряг в аеропорті… Огидні перуанські спогади… «Ні! Вже занадто пізно! Навіть не намагайся!»
Мій адвокат поїхав на світанку. Ми мало не прогавили перший рейс до ЛА, тому що я не міг знайти аеропорт. Там було менше, ніж півгодини їзди від готелю. Принаймні, я був певен цього. Тож ми виїхали з «Фламінго» якраз о сьомій тридцять… але ми чомусь пропустили поворот біля «Тропікани». Ми так і їхали по дорозі, що йшла паралельно шляху в аеропорт, але з протилежного кінця до терміналу… і ніяк не можна було потрапити туди не порушуючи закону.