Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес
- Автор: Макбрайд Джеремі
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: К.І.С.
- Жанр: право
Электронная книга - «Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес». Краткое содержание книги:
Для цього наведено витяги з ключових рішень Європейського Суду з прав людини та колишньої Європейської комісії з прав людини стосовно скарг щодо порушень, передбачених Конвенцією прав і свобод, а також щодо порушень, допущених у ході процедур оскарження та інших пов'язаних з кримінальним провадженням процедур.
Витяги з практики Європейського суду важливі не тільки тому, що текст Конвенції сам по собі є дуже загальним для визначення сфери застосування, яку охоплюють її положення, а й тому, що обставини вибраних справ дають уявлення про можливі варіанти застосування згаданих вимог у конкретних ситуаціях.
203. Суд не сумнівається в тому, що тимчасове позбавлення виборчих прав осіб, проти яких є докази причетності до мафії, має законну мету. Разом із цим Суд відзначає, що хоч спеціальні заходи поліційного нагляду до заявника були в цій справі застосовані під час розгляду справи в суді, однак вживати їх почали аж по закінченні процесу, щойно заявника виправдали на тій підставі, що «він злочину не вчиняв». Суд не поділяє погляду уряду щодо того, ніби серйозні докази провини заявника не були спростовані під час суду. Таке твердження суперечить загальному змісту рішення районного суду Трапані ... і апеляційного суду Палермо ... Отже, коли ім’я заявника викреслили з виборчих списків, жодного конкретного доказу на обґрунтування «підозри» про належність заявника до мафії не було.
З огляду на такі обставини, Суд не може визнати розглянуті заходи пропорційними.
j. Жорстоке поводження з боку охоронців
«Сатік i інші проти Туреччини» (Satik and others v Turkey), 31866/96, 10 жовтня 2000 року.
56. ... заявники скаржаться на те, що вони зазнавали тяжких і невиправданих побиттів з боку агентів державних служб. Згідно з поданнями Уряду, заявники зазнали ушкоджень внаслідок падіння, яке вони самі спровокували власними акціями протесту.
57. ... Уряд не запропонував чого-небудь, що слугувало б спростуванню припущення, що заявників побили свідомо, коли ті долучилися до акції протесту, як вони й стверджують. Зокрема, уряд не пропонував вважати, ніби втручання жандармерії було визнане за необхідне для придушення бунту або планованого нападу на сили внутрішньої безпеки в’язниці в Бучі (Buca)...
61. Через брак вірогідних пояснень з боку влади Судові доводиться зробити висновок, що заявників, як ті й стверджували, побили та завдали їм травм співробітники державних служб. Поводження, якого вони зазнали, становить порушення статті 3 Конвенції.
7. Строк
a. Потреба контролю
«Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.
82. Нарешті, Суд відзначає, що на жодному етапі судового розгляду національні органи влади не розглядали питання про те, чи не перевищило тримання заявниці під вартою «розумного строку». Після того, як заявниця провела в ув’язненні багато місяців, такий аналіз у рішеннях національних судів мав би посідати особливо помітне місце, однак критерію «розумності строку» застосовано ніколи не було.
b. Визначення строку
«Н. проти Федеративної Республіки Німеччини» (N v Federal Republic of Germany), 9132/80, 16 грудня 1982 року, DR 31, 154.
11. ... При визначенні періоду, який належить розглянути в світлі пункту 3 статті 5 Конвенції, слід взяти до уваги не тільки час після арешту заявника 28 липня 1977 року, а також і ту обставину, що заявник вже раніше перебував у попередньому ув’язненні в зв’язку з тією ж кримінальною справою. До моменту винесення судом першої інстанції 13 січня 1978 вироку попереднє ув’язнення заявника, отже, фактично тривало 11 місяців. Комісія вважає, що це і є той останній день, який має бути врахований для цілей статті 5 (3) Конвенції...
12. ... Після цієї дати заявника і далі вважали особою в попередньому ув’язненні згідно з нормами внутрішнього законодавства, але для цілей Конвенції його тримання під вартою відходить до сфери дії підпункту (а) пункту 1 статті 5, яка дозволяє законне ув’язнення особи, засудженої компетентним судом...
c. Такий, що не є нерозумним
«В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
42. ... Федеральний суд ... ніколи не розглядав період, проведений заявником у в’язниці, як надто тривалий. Він вважав, що заявник насамперед сам відповідальний за повільний хід розслідування: відновити картину фінансового становища його компаній через стан їхніх рахунків було надзвичайне складно. Він констатував, що ситуація ще більше ускладнилася, коли заявник вирішив відмовитися від дання яких-небудь свідчень, затримавши тим самим хід розслідування справи ...
... Він відзначає, ...що право утримуваного під вартою обвинувачуваного на те, щоб його справа була розслідувана в дуже терміновому порядку, не може перешкоджати прагненню судів виконувати свої завдання з належною ретельністю... він не вбачає того, щоб слідчі хоч протягом якогось із розглянутих періодів здійснювали розслідування без необхідної швидкості, так само не було й якихось затримок через можливу нестачу персоналу або технічного забезпечення. Отже, як видається, оспорювана тривалість тримання під вартою може, по суті, бути віднесена на рахунок виняткової складності справи й поведінки заявника. Звісно, йти на співпрацю з органами влади він не був зобов’язаний, проте він має зважати на наслідки того впливу, який його поведінка могла справляти на хід розслідування.