![Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/4/0/8/5/geroi-ne-vijni-pro-mertvih-zhivih-i-nenarodzhenih-download.jpg)
Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]
- Автор: Криштопа Олег, Калиновская Ольга
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2016
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]». Краткое содержание книги:
Його, як і більшість поранених, після добового російського полону передали Червоному Хресту. Після жорстокого розстрілу колони росіяни таки пішли на діалог із вищим керівництвом української армії й погодилися віддати поранених військових.
— Я позвонил еще из Волновахи и сказал, что уже еду домой. И часа в два ночи я уже был дома. А утром, 1-го сентября, я с осколками в шее, с перемотанной шеей уже привел детей в школу на линейку.
Свій дивовижний порятунок у той час, коли чимало його побратимів лягло на полі бою, Дмитро вважає авансом.
— Бог миловал, значит, для чего-то я еще нужен.
Можливо, тому страшні події в Іловайську, розстріли та полон не відбили у чоловіка бажання захищати Батьківщину. Після тривалого лікування та реабілітації він знову повернувся у «Донбас». Згодом служив у силах спеціальних операцій та в полку «Дніпро-1».
На грудях у нього медаль — подяка від Центру звільнення заручників. Під час роботи в ССО (сили спеціальних операцій. — Ред.) він часто забезпечував безпеку переговірників та власне заручників, яких міняли на військовополонених українців, захоплених у ході бойових дій.
Нині свій бойовий досвід Дмитро використовує для аналітичної роботи. Допомагає обробляти та систематизувати дані, які надходять з фронту.
Він, як і більшість тих, хто вижив в Іловайському «котлі», уважно стежить за розслідуванням, яке веде військова прокуратура. Для нього принципово, щоб ті, хто восени 2014-го очолював Міноборони та Генштаб і не забезпечив нормального підкріплення, не дав вчасного наказу на вихід, не сприйняв розвіддані про оточення Іловайська російськими військами, відповіли за законом і по справедливості.
— Наказать виновных сейчас — это предупредить в дальнейшем такую ситуацию. Потому что Иловайск стал первым сигналом о том, что нужно менять Генштаб. О том, что наши военачальники, наше командование не способно в гибридной войне, как они ее любят называть, и в войне в целом принимать адекватные решения. Не умеют у нас оперативно мыслить и оперативно принимать грамотные, взвешенные решения.
На річницю Іловайська він із побратимами приходив на Майдан та під Адміністрацію Президента нагадати владі, що винні у трагедії не покарані. І що ніхто і ніщо не забуте.
— Они получили повышение на должностях, они получили звания. Некоторые из них получили даже звания генерала армии — непонятно только, за какие заслуги?
Він ніколи не був близьким до військової справи. І ніколи не думав, що візьме в руки автомат. Але сьогодні Дмитро спокійно констатує: на війні буде стільки, скільки це буде потрібно. Хоча миру він, хто побував у самісінькому пеклі війни, чекає як ніхто.
— Чего хочется? Если честно — закончить войну и вернуться в бизнес.
— В Донецьк?
— Нет, в Донецке я уже жить не смогу. Слишком много предателей оказалось на моей Родине.
— Ті, хто вас оточував?
— Да. И даже те люди, которые там нейтрально относятся к ситуации, они, я так считаю, тоже предатели. Только пассивные. Отдавать свою Родину на растерзание молча — это же тоже предательство, да?
Його партнер, який симпатизував Росії та сепаратистам, нині в столиці. Утік від «братів-слов’ян», які невдовзі після початку війни прийшли до нього, щоб реалізувати один із принципів «русского православия» — поділись із ближнім своїм.
— В Иловайск мы заходили два раза. Первый раз это была разведка боем. Нужно было определить, какие силы там находились, какой численности, с чем мы вообще можем там столкнуться. Это один из главных военных приемов для того, чтобы получить информацию. 10 августа мы атаковали главный въезд в Иловайск. В ходе боя взяли два блокпоста. Когда подошли к третьему, огонь стал более мощным и перекрестным, нас накрыли с трех сторон, у нас появились «двухсотые». Разведдиверсионная группа гээрушников зашла к нам в тыл, в результате чего мы тоже понесли потери. После этого командование приняло решение о том, что бой в этот день необходимо прекратить, отойти, изучить диспозицию противника, подготовиться и уже прорываться в город.
Високий, широкоплечий, із суворим обличчям та широкою ходою Ігор Гевко, а серед побратимів — «Брокер», свій позивний отримав на згадку про мирне життя. Він понад 15 років був активним учасником ринку цінних паперів. Свого часу очолював державне підприємство та обіймав посаду одного з топ-менеджерів в іноземній компанії. Після кризи 2008-го року діяльність на ринку цінних паперів припинив, займався оцінкою майна. А після Євромайдану, анексії Криму та початку бойових дій на сході України мешканець столиці покинув підприємницьку діяльність і пішов на фронт — добровольцем у батальйон «Донбас».