Системне тлумачення кримінального закону

3.1. Поняття та види правил і прийомів тлумачення закону

На думку Ч. Беккарія, «тлумачення законів — зло»[422]. В нашій інтерпретації це звучить так: неправильне тлумачення або таке, яке здійснене не за відповідними правилами, не має права на використання.

Дійсно, якщо під час тлумачення не діяти згідно з загальним принципом «якщо твердження логічно необхідне, то воно істинне»[423], а — правилами тлумачення, то користь від нього буде беззаперечною.

Зважаючи на те, що існування прийомів та правил окремих способів тлумачення кримінального закону є їх істотною ознакою, вважаємо за необхідне розглянути правила, за допомогою яких воно здійснюється.

Як зазначено у філософській енциклопедії, правило — в найпростіших випадках це речення виду: (за якихось умов) дозволяється (чи вимагається) здійснити (чи не здійснити) таке (дії чи бездіяльність). Ці найпростіші правила, або приписи, називаються відповідно дозволами або вимогами (наказами); вимоги не вчиняти дії називаються заборонами цієї дії. Складні правила утворюються шляхом тих чи інших приписів, які застосовуються до інших приписів або їх списків. Прикладом таких правил є звичайні правила граматики[424].

На думку юристів, правила — різновид підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються (затверджуються) в установленому порядку компетентними державними органами або посадовими особами з метою встановлення єдиного порядку організації здійснення певної діяльності чи окремих дій, єдиних вимог до поведінки учасників правовідносин у відповідній галузі[425].

З цього визначення видається, що різноманітні види діяльності формуються на основі закріплених на відповідному рівні правил, що ж до такої діяльності як тлумачення, зокрема системного тлумачення кримінального закону, то тут немає будь-яких закріплених правил. Правозастосувач у цьому разі радше застосовує правила логіки або інтуїцію під час тлумачення кримінального закону, що не може підтримуватися науковцями.

Щодо правил тлумачення загалом, то глибокі дослідження у цьому напрямі здійснив ще Є. Васьковський, який узагальнив низку правил, котрі слід використовувати під час тлумачення.

Зокрема він наводить декілька правил, які серед інших слід використовувати під час системного способу тлумачення:

1) внутрішній смисл норм має встановлюватись шляхом врахування їх відношення одна до одної, розміщення в системі права, наданого їм законодавцем і очевидного або встановленого із внутрішніх основ;