Сплячі красуні

Офіцер-чоловік вхопив темноволосу жінку за плече і спрямував до приймального блоку, де її зустріли Котс і Норкросс. Приймальний процес почнеться, щойно вона опиниться всередині. Закинувши голову до неба і широко розкривши рота, жінка змахнула рукою на те, що літало понад її волоссям, і Джінет побачила як вона сміється, побачила її блискучі, рівні зуби.

Пітерз почав вихатися до неї, а його сім’я бризкати їй в руку. Він відступив. Щоки в нього палали. Поки він підтягував зіпер на ширіньці, на його дрібному жирному обличчі грала усмішка.

— Витри оте об задню стінку водяного автомата, Сорлі, а потім домий ту йобану підлогу.

Джінет витерла його сперму, а потім потягнула відро зі шваброю до раковини, щоб ще й вимити собі руку. Коли вона повернулась назад, Пітерз сидів на одному зі столів і пив кока-колу.

— Ти в порядку? — прошепотіла Рі.

— Так, — теж пошепки відповіла Джінет.

І так воно й стане, щойно вона вип’є аспірину від болю своєї голови. Останніх чотирьох хвилин навіть не було. Вона дивилася, як та жінка вилазить з поліційного крузера, ото і все. В неї ніколи не виникатиме потреби думати про останні чотири хвилини. Їй просто потрібно побачити Боббі, коли він приїде її відвідати.

Псст, псст — прошипіла бляшанка полірувального аерозолю.

Промайнули три чи чотири секунди благословенної тиші, а потім Рі спитала знову:

— Ти бачила оту новеньку?

— Вона вродлива, чи це тільки мені так?

— Вона вродлива.

— Ті окружні поліцаї подіставали свої пістолети, ти це бачила?