Сокіл і Ластівка
- Автор: Акунин Борис Чхартишвили
- Серия: Пригоди Ніколаса Фандоріна #4
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-3450-8
- Переводчик: Олександр Михед
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Сокіл і Ластівка». Краткое содержание книги:
— Значить, я житиму в сповідальні? — розгубився мій бідолашний Епін. — Але це… вельми дивно!
— А не дивно, що в сповідальні стоїть 12-фунтова каронада? Нічого, тісно, зате тепло. Крім капітана, тільки адміралтейський писар живе осібно. Йому так за законом визначено — мешкати окремо, з вогнетривкою шафою.
— Скажіть, татусю Пом, в чому полягають обов’язки писаря?
Штурман взявся пояснювати, але незабаром розповідь було перервано.
У двері постукали, просунулася щербата пика днювального.
— Хлопці зібралися. По одному заходити чи як?
Летиція посуворішала, сіла за стіл і дістала з широкої кишені зошита, шкіряну чорнильницю з кришечкою та пера.
— Ясна річ, по одному! Та роздягайтесь заздалегідь, ззовні. Нічого час марнувати! — Кербіан підняв голос, щоб його чули за дверима. — Офіцерів, синку, оглядати нема потреби — образяться. Я тебе з ними потім познайомлю.
І медичний огляд почався.
— Ти вже не вередуй, — напучував лікаря татусь Пом. — За законом належить, щоб у людини кінцівки були цілими, щоб на кожній руці не менше трьох пальців, а в роті не менше десяти зубів.
— Я знаю, — відрізала Летиція, хоч, певен, вперше про це почула. «Спокійно, спокійно», — курликнув я їй на вухо. Кутик рота в дівчинки сіпався, блакитна жилка на скроні несамовито пульсувала.
До кают-компанії, перевалюючись на кривих ногах, увійшов голісінький волохатий дядько й вишкірився єдиним жовтим зубом.
— Це Тхір, корабельний тесля. В нього трохи менше десяти зубів, але ж дуже потрібна людина.
— А прізвище як?
Летиція приготувалася записати.
— Тхір, — подумавши, відказав тесля. — Пане лікарю, мені б мазі якої, бо свербить — сил немає.
Він показав собі на пах, і моя вихованка затремтіла.
Чоловічий предмет Тхоряки весь побрався струпами і виразками — звичайна для матроса річ. Менше треба валандатися по портових борделях.
Скільки мені відомо (а мені, нагадую, відомо про Летицію все), сей орган, будучи дівицею, вона досі бачила лише на античних скульптурах і уявляла собі зовсім інакше.
— Що за каліцтво?! — закричала вона, незмірно образивши теслю.
— Чого це «каліцтво»? Звичайна іспанка!
Ось що цікаво: іспанці ту саму хворобу називають «французькою».
— Морськими правилами не заборонено, — заступився штурман. — А то доведеться півкоманди відраховувати. Стривай, синку, і в тебе теж буде. Ач, почервонів як! Ось якщо дорогою зайдемо в Кадіб, я тебе в таке місце відведу — швидко червоніти розучишся. А хочеш, прямо сьогодні зазирнемо до товстухи Марго, на Єврейську вулицю? Частую, заради знайомства.
Летиція так відчайдушно захитала головою, що обидва моряки розреготалися. «1. Тхір, тесля. Придатний», — записала вона в зошиті тремтячою рукою.
— Котись і клич наступного! — звелів татусь Пом.
Потім нас відвели в каюту показати вміст лікарської скрині. Летиція після двогодинного огляду й так була близька до втрати свідомості, а тут, відкривши віко, остаточно скисла.
У дерев’яному, закритому на хитромудрий замок ящику розміром три фути на півтора було чотири висувних секції, кожна поділена на багато комірок. У гніздах верхнього поверху лежали хірургічні інструменти. На ляді, з внутрішнього боку, був приклеєний реєстр з їхніми назвами.
Летиція читала перелік уголос, щораз тихіше, поки я озирав каюту. Закутень гарматної палуби, відокремлений дощаними перегородками, був таким малий, що вистачило одного погляду.
Майже весь простір займала гармата, що втупилася своїм тупим рилом у зачинений гарматний порт. Каронада була закріплена товстими канатами, від яких йшов густий смоляний дух (я його дуже люблю). Збоку, одна над одною, розташовувалися два ліжка — не полотняні, як у матросів, а офіцерські, дерев’яні. Медична скриня займала половину протилежної стіни; над нею — образ святого Андрія, покровителя мореплавців, очевидно, приготовлений для корабельного капелана. А де розташуюся я? Певно, на лафеті. Не дуже зручно, зате поряд з моєю дівчинкою.