Лабіринт
- Автор: Мосс Кейт
- Серия: Лангедокскіх трилогія #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-540-4
- Переводчик: Надія Омельчук
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лабіринт». Краткое содержание книги:
Липень 2005 року: під час археологічних розкопок у горах поблизу Каркассона Еліс Таннер знаходить два скелети, і в цю мить її охоплює всепоглинальна злоба. Дівчина помічає, що розуміє давні слова, викарбувані на стіні печери. Надто пізно Еліс усвідомлює, що надала руху жахливій послідовності подій, які вона неспроможна контролювати, і що тепер її доля нерозривно пов’язана з долею катарів, які жили вісімсот років тому...
— У майже непроглядній темряві печери ви помітили цей крихітний об’єкт? Який він завбільшки? Розміром, скажімо, з монетку в одне євро? Дещо більше чи менше?
«Не кажи йому нічого!» — подумки наказала собі Еліс.
— Маю підозру, що ви здатні оцінити її розміри самостійно, — холодно відповіла йому дівчина.
Оті знову всміхнувся. Відчуваючи, що тоне, Еліс зрозуміла: вона у тій чи іншій мірі грає за його правилами.
— Якби ж я тільки міг, докторе Таннер, — промовив чоловік тихо, — а зараз ми саме підходимо до суті проблеми. Каблучки немає.
Усередині в Еліс усе похололо.
— Що ви маєте на увазі?
— Саме те, що сказав. Каблучки там немає. Решта на місці, більш-менш так, як ви й описали. Проте каблучка зникла.
Еліс аж відскочила, коли Оті поклав руки на її стілець і нахилив своє худе, бліде обличчя ближче до неї.
— Що ви зробили з нею, Еліс? — прошепотів він.
«Не дозволяй йому залякати себе. Ти не вчинила нічого поганого!» — заспокоювала себе вона.
— Я вам вже розповіла геть усе, що сталося, — відказала Еліс, намагаючись не показувати страху у своєму голосі, — каблучка випала з моїх рук, коли я упустила запальничку. Якщо її немає там, то, мабуть, її взяв хтось інший, але не я, — пояснила вона й гостро глянула на Нубеля, — якщо я взяла її, то чого б узагалі згадувала про каблучку перший раз?
— Ніхто крім вас не бачив цієї загадкової каблучки, — провадив Оті, ігноруючи її коментарі, — а це наштовхує нас на два висновки. Або ви невпевнені в тому, що бачили, або ж ви самі її взяли.
Нарешті втрутився інспектор Нубель.
— Мосьє Оті, я думаю...
— Вам платять не за те, щоб ви думали, — різко перервав його Оті, навіть не глянувши на інспектора.
Нубель почервонів, а Оті й далі поїдав Еліс очима.
— Я просто констатую факти.
Еліс відчула, що втягнена у боротьбу, правил якої їй ніхто не пояснив. Вона казала правду, але не бачила можливості переконати його в цьому.
— У печеру після мене заходило багато людей, — не здавалася вона, — судові експерти, офіцери поліції, інспектор Нубель, ви, — при цьому Еліс виразно подивилася на Оті. — Ви були там досить тривалий час. — Нубель важко зітхнув. — Шелаг О’Доннел може підтвердити мої слова щодо каблучки, чому б вам не запитати її?
Оті знову злегка посміхнувся.
— Я вже зробив це, і вона сказала, що нічого не знає про каблучку.
— Але я розповіла їй усе! — нарешті крикнула Еліс. — Шелаг сама шукала її.
— То ви кажете доктор О’Доннел оглядала могилу? — хутко зреагував її мучитель.
Страх не давав Еліс мислити виважено. Її голова не працювала. Вона більше не пам’ятала, що говорила інспектору, а що приховала від нього.
— Саме доктор О’Доннел дала вам дозвіл працювати там першій?
— Усе було трохи не так, — запанікувала Еліс.
— Гаразд, вона зробила що-небудь, щоб перешкодити вам працювати на тій ділянці?
— Це не так просто, як вам здається.
Він зіперся на спинку стільця й вимовив:
— Тоді в мене немає іншого вибору.
— Якого вибору?
Він очима вказав на її рюкзак. Еліс потяглася до нього, але надто поволі. Оті випередив її і кинув рюкзак інспекторові.
— Ви не маєте на це жодного права, — закричала Еліс. Вона повернулася до інспектора. — Він не може цього зробити, чи не так? Чому ви не протестуєте?
— Навіщо заперечувати, якщо вам нічого приховувати? — поцікавився Оті.
— Це принципове питання! Ви не можете просто так копатися у моїх речах.
— Monsieur Authié, je ne suis pas certain[38]...
— Просто робіть, що вам наказано, Нубель!
Еліс спробувала ще раз відібрати сумку. Проте Оті міцно схопив її за зап’ясток. Вона була настільки шокована фізичним контактом з ним, що просто заніміла. У неї почали труситися ноги, але вона не могла точно сказати, від страху чи від гніву. Вона вирвала руку з чіпких лабет Оті й сіла назад на своє місце, важко зітхаючи, коли Нубель почав перевіряти кишені рюкзака.
— Continuez. Dépêchez-vous[39].
Еліс спостерігала, як він перейшов до основного відділення, знаючи, що за кілька секунд вони знайдуть її нотатник з малюнками. Інспектор вловив її погляд. Йому це також не подобалося. На жаль, Оті теж помітив вагання інспектора.
— Що це, інспекторе?
— Pas de bague[40].
— Що ви там знайшли, — перепитав Оті, піднімаючи руку. Нубель неохоче віддав йому записник. Оті гортав сторінки з поблажливим виразом обличчя. Аж раптом його очі звузились, і моментально Еліс побачила в них непідробний подив, перш аніж він знову надягнув маску.
38
Пане Оті, я не певен... (фр.).
39
Продовжуйте. Поспішайте (фр.).
40
Не каблучка (фр.).