Сліди залишаються [Следите остават - uk]

Він замовк, втупив очі в свій гарний золотий годинник. Пешо знову гарячково почав думати. Вигадати за, цей короткий час нову брехню здалося йому і неможливим, і бридким. Так чи інакше, заплутають його зливою запитань — і зрозуміють, що він їх обманює. Тоді що ж, сказати їм правду? Ніколи! Пешо відразу відчув таку сміливість і рішучість, що вмить зрозумів — ніколи! Нехай що хочуть роблять, хоч як нехай мучать його, він не скаже їм правди! Так робив колись його батько, так зробить і він. Що завгодно хай станеться, що хочуть нехай з ним роблять, він мовчатиме, і хоч не дорослий він, а хлопець — не поступиться, буде
таким, як батько!

— Все! — сказав русявий диверсант. — Строк минув! Будеш говорити?

— Не буду! — різко відповів Пешо, і очі його наче засяяли від рішучості, хороше смугляве обличчя стало ще кращим, ще світлішим. Цей натхненний вираз не випав з уважно спостерігаючого ока русявого диверсанта, і він здивовано спитав:

— А чому, скажи, будь ласка? Що тут такого… небезпечного і страшного в цій простій справі? Чому ти не хочеш говорити?

— Ось так, не хочу і все! — затято і похмуро відповів Пешо.

— Але чому ж так?

— Тому що взагалі не хочу розмовляти із… зрадниками!

Вперше русявий диверсант здригнувся і серйозно подивився на хлопця.

Пешо відразу зрозумів, що зробив помилку, сказавши їм те, що знав і не повинен був казати.

— Цікаво! — пробурчав злісно русявий. — А чому саме ми повинні бути зрадниками?

— А що ви робите з цим апаратом? — Пешо показав головою на передавач. — 3 ким маєте зв’язок?

— Так! Значить, ти не хочеш говорити?

— Не хочу!

— Тоді силою примусимо тебе говорити! — сказав русявий і обернувся до дверей. — Принеси мені шнур від електроплитки!

Диверсант з грубим обличчям мовчки вийшов і незабаром повернувся з електричним шнуром. По блиску в його очах можна було зрозуміти — він догадався, що надумали робити з хлопцем.

Русявий зірвав нижній контакт шнура, розділив дротики, потім сунув один кінець шнура в штепсель точно над головою хлопця.

— Ясно тобі? — спитав він тихо, дивлячись на Пешо холодними зміїними очима.

— Ні, не ясно! — глухо відповів хлопець, хоч і догадався.

— Зараз зрозумієш! Електричний струм легко може убити дорослу людину, тим більше такого хлопця, як ти. Ну, попосмажимо тебе! Що ти скажеш на це? Чи не краще розповісти все добровільно?

— Нема чого мені розповідати! — відповів Пешо, і очі його знову засяяли.

— Добре, побачимо! Це тільки Для початку.

Русявий швидко торкнувся руки Пешо оголеними дротиками. Електрична іскра затрясла слабке тіло хлопчика, він злегка скрикнув.

— Будеш говорити?

— Ні!

Обличчя Пешо Стало гордим і світлим, яким, певно, було обличчя в батька, коли катували його в поліції.

— Зав’яжіть йому рота! — сказав рішуче русявий. — Йому не це ще потрібно!