Пригоди Вернера Гольта
- Автор: Нолль Дитер
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Юрій Михайлюк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пригоди Вернера Гольта». Краткое содержание книги:
Радянським читачам відомі його книги «Старе й нове», «Мадам Перлон», «Сонце над водами». Роман «Пригоди Вернера Гольта», написаний у 1960 році, був удостоєний премії імені Генріха Манна. Цікаво і захоплююче розповідає письменник про німецьку молодь, одурманену чадом фашизму, про її боротьбу, тривоги, сумніви, кохання, про пошуки нових шляхів у житті…
Роман «Пригоди Вернера Гольта» є великим творчим успіхом молодого письменника. Як і більшість героїв його роману, він народився в 1927 році, брав участь у другій світовій війні, пережив усі її страхіття…
Два інші єфрейтори стали на правому фланзі.
Коли біля бараків раптово з’явився Готтескнехт, Шмідлінг подвоїв свою ретельність, його зморшкувате обличчя аж перекосилося від зусилля.
— Учбова команда… струнко! Для привітання пана вахмістра наліво рівняйсь! — Він віддав честь і відрапортував по всій формі.
— Дякую. Вільно! — сказав, привітавшись, Готтескнехт; він виступав просто-таки з гідністю генерала. — У цей достопам’ятний момент починається ваше бойове навчання. Воно триватиме недовго: місяць, щонайбільше — півтора. Служба буде напружена, з сьомої ранку до восьмої вечора, година — на обід. Нічного відпочинку — від десятої до шостої — дотримуватися з залізною суворістю, інакше справу матимете зі мною. Ніяких карт і такого іншого. Ви мене зрозуміли? Так, до речі, ви ж ще не знаєте… Якщо я говорю «зрозуміло?», то це просто так, у мене своя манера висловлюватись. А коли я говорю «ви мене зрозуміли?», це означає, що я чекаю відповіді. Ви мене зрозуміли?
— Так точно, пане вахмістр!
— Ну, гаразд! Двічі на тиждень нічні заняття по три години. Ваша бойова підготовка складатиметься виключно з вивчення гармат, приладів керування вогнем в умовах бою з усіма атрибутами. Крім того, я повинен втовкмачити вам дещо з теорії стрільби зенітної артилерії. Ось тут ви й зможете довести, що ви люди освічені! Ну, а все інше — різниця між начальниками і простими смертними, всякий там протихімічний захист, контрзаходи проти шпіонажу і різні нісенітниці — ми пройдемо з вами так, побіжно. Стройові заняття сьогодні й завтра по дві години. Цього, гадаю, вистачить. Якщо ж ви не навчитеся як слід шикуватися, то ми надолужимо це на додаткових заняттях у неділю після обіду. Трохи рухів вам не зашкодить. Ось ви там, так, так! Товстун з свинячими очицями, як ваше прізвище?
— Курсант зенітної служби Феттер, пане вахмістр!
— Прекрасно! — вигукнув Готтескнехт. — Чудово! Просто надзвичайно влучно. Жирний, як свинка з стада Епікура, і прізвище Феттер[21]. Ставлю вам одиницю. — Він вийняв блокнот і, записуючи туди оцінку, продовжував: — Сподіваюсь, ви не станете ще жирніший, бо жирні в зенітній артилерії не потрібні! — По рядах прокотився регіт, Готтескнехт задоволено кивнув головою. Сміх припинився. — Тепер далі. Якщо захочете написати додому, ось наша адреса: назва населеного пункту, Велика арена, поштових марок не треба. Адже це польова пошта. Про службу писати забороняється. Мені надане право розпечатувати ваші листи, і я перевірятиму їх вибірково. Продовольство одержуватимете після занять на кухні. Обідаємо ми в їдальні.— Він кивнув головою, підійшли обер-єфрейтори. — Відберіть вісімнадцять чоловік у вогневий взвод, решту поставте до приладів.
В строю новачків заворушились.
— Припиніть базар! — загорлав Шмідлінг.
— Шмідлінг! — зупинив його Готтескнехт. Він притишив голос, але всі його добре чули. — Перед вами не рекрути, а курсанти. Скільки треба вам про це говорити?
Гольт штовхнув Гомулку під бік. Той непомітно кивнув у відповідь головою.
Вахмістр відібрав найменших і найслабших. Сюди потрапив і Цемцький. Потім Готтескнехт подивився на годинник.
— До дванадцятої вогнева підготовка біля гармат і тренування на приладах, після обіду дві години стройові заняття, щоб краще перетравлювалась їжа.
Він подав знак новачкам, виділеним для роботи на приладах, і разом з одним обер-єфрейтором повів їх на заняття. Вольцов, Гольт, Гомулка і Феттер намагались триматися разом. До них приєдналися Рутшер, Вебер, Бранцнер, Кірш і Катнер. Всіх, що залишилися, розділили на дві групи по дев’ять чоловік і відправили до гармат.
Обслуга гармати складалася з дев’яти чоловік рядових і одного обер-єфрейтора. Шмідлінг вишикував усіх на вогневій позиції, потім наказав скинути з гармати чохол і розпочав заняття.
«Цікаво, ким він був до війни? — подумав Гольт. Йому ніколи не доводилося мати справу з такими людьми, як Шмідлінг. — Можливо, він десь у горах має свою садибу? Селянин там тільки й знає, що орати та сіяти, йому рідко коли доводиться навіть слово вимовити. А тепер він змушений вчити нас… Шмідлінг, звичайно, залюбки залишився б господарювати у своїй садибі. Адже зараз він аж тремтить від хвилювання. Нічого не вдієш — війна. Виконуй, що накажуть».
Шмідлінг наказав відкрити один бункер з боєприпасами. Вони з охотою кинулися виконувати його розпорядження. Адже тут було все нове, все таке цікаве! Гармата — справжня гармата. Це тобі вже не гімназія, не уроки з неправильними дієсловами та різними математичними формулами.
21
Прізвище Феттер походить від німецького fett — товстий, жирний.