Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Річард знав, що Ніккі обережна. Вона не хотіла говорити юнакові багато на випадок, якщо його зловлять.

— Як вона дізналася, де я?

— Вона сказала, що може знати, де ти, з допомогою магії. Ніккі так само добре знає магію, як чудове її обличчя.

Сабар вимовив ці слова з благоговінням. Він не знав і половини правди. Ніккі була однією з найсильніших відьом, коли-небудь народжених на світ. Сабар не знав, що коли Ніккі служила Ордену, її називали Пані Смерть.

Річард здогадався, що якимось чином Ніккі використовувала зв'язок д'харіанців з ним, Магістром Ралом. Цей зв'язок запечатують клятвою вірності в серці, і той, хто давав клятву, був захищений від соноходця. Справжні д'харіанці, такі як Кара, завдяки зв'язку могли знати, де знаходиться лорд Рал. Келен якось зізналася Річарду, що її турбує те, що Кара завжди знає, де він. Ніккі — не д'харіанка, але вона відьма і пов'язана з Річардом, а тому теж здатна на це.

— Сабар, Ніккі не послала б тебе просто так, тільки для того, щоб сказати, що вона більше не може чекати нас в умовленому місці, — виголосив Річард.

— Так, звичайно, — закивав головою Сабар, ніби обурюючись, що забув. — Коли я запитав, що мені передати нам, вона сказала, що все напише в листі, — Сабар розв'язав шкіряну торбинку на поясі. — Ніккі сказала, що коли зрозуміла, як ти далеко, то була в розпачі, оскільки не встигала до тебе добратися. Вона була впевнена, це дуже важливо і для мене — знайти тебе і передати лист. Ще вона сказала, що в листі пояснюється, чому вона не може чекати.

Вказівним і великим пальцем Сабарів витягнув листа з таким виглядом, ніби це смертельно отруйна гадюка, а не всього лише маленький сувій, запечатаний червоним воском.

— Ніккі попередила мене, що лист небезпечний, — сказав Сабар, дивлячись в очі Річарду. — Вона сказала, що якщо хто-небудь, крім тебе, відкриє його, то мені слід триматися подалі, а то я помру заодно з тою людиною.

Сабар обережно поклав сувій на долоню Річарда. Він засвітився в його руці. Червоний віск засвітився, як ніби освітлений сонцем, хоча давно вже було темно. Сяйво перекинулося на весь сувій. Віск потріскався, немов осінній лід на ставку під вагою кроків. Раптом печатка розкололася і обсипалася.

— Навіть думати боюся, що було б, відкрий це хто-небудь інший, — промовив Сабар, нервово ковтаючи слину.

Дженнсен присунулася до брата.

— Це була магія?

— Мабуть, — сказав їй Річард, розгортаючи листа.

— Я бачила, як печатка розсипалася, — довірливо повідомила Дженнсен.

— Що небудь ще ти помітила?

— Ні. Вона раптом просто розкололася, — сказала дівчина.

Річард торкнувся кінчиками пальців шматочків воску на долоні.

— Напевно, Ніккі наклала магічну мережу на лист, а зняти її міг тільки мій дотик. Ти бачила наслідок магії — розламану печатку, — але не саму магію.

— Почекайте! — Сабар ляснув себе долонею по лобі. — І про що я тільки думаю? Я повинен віддати ще й ось це.