Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
Друге: коли розпізнає свої кайдани. Слід тримати населення у сліпоті та не допускати жодних сумнівів.
Третє: коли населення здобуде надію на втечу з неволі. Ніколи не сміє навіть повірити, що втеча можлива!»
Алія труснула головою, відчуваючи, як здригаються її щоки від цього руху. Серед її населення всі знаки були наявними. Кожен звіт, який вона отримувала від своїх шпигунів у всій Імперії, підтверджував певність її знання. Безнастанні бойові дії фрименського джигаду повсюдно залишили свої сліди. Куди б не сягав «екуменізм меча», люди трималися звичної поведінки підпорядкованого населення: захисної, прихованої, ухильної. Усі вияви влади — а це означало передовсім релігійну владу — стали предметом осуду. Ох, прочани все ще прибували мільйонними натовпами, деякі з них, ймовірно, з побожності. Але переважно пілігрими керувалися іншою мотивацією. Найчастіше це була розсудлива запорука майбутнього. Це підкреслювало послух і давало реальну форму влади, яку легко було перетворити на багатство. Хаджі, що поверталися з Арракіса, прибували додому з новоздобутим авторитетом, новим суспільним статусом. Хаджі могли ухвалювати прибуткові економічні рішення, яких не сміли ставити під сумнів ті, що не покидали рідної планети.
Алія знала популярну загадку: «Що ти бачиш у порожньому гаманці, привезеному додому з Дюни?» І відповідь: «Очі Муад’Діба (вогнисті діаманти)».
У свідомості Алії промайнули традиційні способи протистояння дедалі більшим невдоволенням: слід показати людям, що опір завжди карається, а допомога владі завжди винагороджується. Імперські збройні сили мусять перекидатися за випадковим взірцем. Усі значні помічники імперських правителів мусять бути прихованими. Кожен рух, в якому Регентство протистоїть потенційному противнику, вимагає делікатного відчуття часу, аби не дати опозиції змоги прийти в рівновагу.
«Невже я втратила своє відчуття часу?» — питала вона себе.
— Навіщо ці спекуляції? — спитав її голос зсередини. Вона відчула, що заспокоюється. Так, баронів план був добрим. Ми виключаємо загрозу з боку леді Джессіки й одночасно дискредитуємо Дім Корріно. Так.
Проповідником можна зайнятися пізніше. Вона зрозуміла його становище. Символіка була ясною. Він був древнім духом розгнузданих спекуляцій, духом єресі, що жив і діяв у її ортодоксальній пустелі. Це давало йому силу. Байдуже, чи був він Полом… аж доти, доки в цьому можна сумніватися. Але бене-ґессеритське знання підказало Алії, що в його силі міститься ключ до його слабкості.
«Проповідник має хибу, яку ми знайдемо. Я шпигуватиму за ним, стежитиму щохвилини. А коли трапиться нагода, його буде дискредитовано».
Не сперечатимуся з твердженнями фрименів, що вони натхненні Богом для передачі релігійного одкровення. Їхня одночасна претензія на ідеологічне одкровення викликає в мене бажання висміяти їх. Очевидно, що вони висувають такі подвійні претензії в надії на те, що це зміцнить їхній мандаринат і допоможе втриматися у Всесвіті, який вважає їх дедалі обтяжливішими. Перестерігаю фрименів од імені всіх обтяжених народів: короткотермінова доцільність завжди підводить у дальшій перспективі.