Вибрані твори
- Автор: Теліга Олена Іванівна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-617-7173-01-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Збірка призначена для студентів, викладачів, широкого кола зацікавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.
Яка ж мені шкода, що я не бачила Крижанівського і Талочки. Талочка — Талочкою, але Крижанівського я чомусь уявляла дуже солідним «дядєю», ледве чи не з довгою бородою, а тому уяви моє здивовання, коли я дізнаюся про те, що він лазив з тобою по цукернях до першої години ночі. Так мені сумно, що я не була тоді з вами! Ти знаєш, яка я аматорка вечірньої блуканини.
Боже мій! А лопати льоди і гублення грошей — це ж моя стихія! Таке вже моє собаче щастя, що коли хтось приїздить цікавий, обов’язково я не можу його бачити.
Опиши мені добре, що із себе уявляє Крижанівський і за що ти його так любиш.
Ти знаєш, твій лист прийшов до мене якраз в день моїх іменін. А ти була тоді в старої пані Лукасевичевої. Чи згадувала мене, чи тобі не прийшло в голову, що я теж Олена? Гадаю, що значно краще було б, коли я б святкувала свої іменіни в Варшаві, а вона на селі.
Тоска тут страшна! Перший час я цілі дні їла, але тепер це мені набридло, а тому часу вільного дуже багато. Вишиваю, шию, трохи читаю. Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще. Для мене це велика розвага, але Міша мусить жити в вічному страху, що я когось підстрелю. Та все ж він подарував мені вчора 100 набоїв.
Вчора одержала листівку (якась японка на мостику!) від Донцова. Пише, що невідомо, чи буде Л.Н.В. виходити, але в кожному разі прохає присилати вірші, як матиму ще. Перша листівка писана його рукою, а не надрукована, і перший раз — дуже привітна. Л.Н.В. я ще не дістала, отже, віршів своїх ще не бачила, але оскільки недобрі наголоси ти знайшла в вірші «День прозорий мерехтить», то я знаю, в чому справа: я переписала його випадково, з чорновика, не зауважила і відіслала в такому вигляді, разом з двома іншими, але за декілька днів зорієнтувалася в своїй помилці і надіслала Донцову виправлений вірш з проханням замістити його в цьому вигляді. Та, здається, він цього не зробив. Але там були наголоси, які псували розмір вірша.
Розумію тебе зовсім! Я теж не можу писати без цього «старомодного» Натхнення. Але все ж, дорогенька, не будь ледачею і відішли свої вірші Донцову. Бурачин-ській, дійсно, не варто посилати! Недавно я роздивлялася в альбомі і побачила в одній групі Бурачинську. Що за тупа, дефективна фізіономія. Здається, остання річ, яка їй личить, — це бути редакторшею.
Я маю ще один вірш — поворот на Україну. Назагал, досить вдалий, але наголоси дієслів мене гризуть. Напиши, Натуся, як ти кажеш: перейдемо, пере йдемо чи перейдемо? І я і чоловік кажемо перейдемо, алея не відішлю цього вірша без твоєї відповіді. Знаю, що кажуть так і так, але як є дійсно добре?
Від Стефи — ні слова! Вилай її від мене! Мосендз пише метрові листи — багато тепла, іронії, філософії і містицизму. Цілість така, що у мене голова пухне, і доводиться йти і десь на траві трохи поспати.
Зате вночі спати майже не доводиться. Ми, звичайно, не купили в Варшаві гвоздичного масла, а тому всякі комарі і мошки гризуть нас неможливо. Навіть сітки в рамах не допомагають. Коли гаряче, то ми ідемо спати до стодоли, але коли зимно, мучаємося всю ніч. О ні, місцевість тут не дуже добра! А скука неймовірна!
«Село! І серце відпочине...»
Дуже мене тронуло твоє запрошення до себе на кілька днів, дякую щиро, але, на жаль, це неможливо!
Я цілковито не маю нічого з літнього одягу, а тут хожу в старих, по коліна, сукнях. Панчох не ношу, лише шкарпетки і старі сандалі, отже, мушу літо безвиїздно пережити тут. Ну, та що ж робити! Зате десь в вересні як ми радісно побачимося!
Я знаю, що у тебе багато праці, але все ж пиши мені, хоч нечасто. Я тобі буду писати часто.
Зараз діти принесли мені великий букет з перших волошок. «Волошка» — це твій колишній псевдонім?
Діти тут мене дуже люблять, але набридають неймовірно. Ми з Мішею мусимо втікати, щоб не гуляти завжди з десятком ад’ютантів.
Щодо дітей. На слідуючий рік мушу твою дочку навчити козачка! А то дітей всяких чужих мені пань учу і учу, а твою Ідочку — ні. Побачиш, вона перестане ди-читися і буде добре танцювати.
Ну, кінчаю. Цілую тебе міцно, міцно.
Вітай маму, тата і Петруся.
Де він ловить рибу? Невже ж тягнеться на Вислу? О, Боже! Це — спадкове, від його батька... Міша вітає вас обидвох.
Твоя Лєна.
P.S. Висилаю тобі наші фотоґрафії, нашої ж продукції. Як матимеш свої — пришли.
[Желязна Жондова], 26/УІ 1932
Люба моя Натуся!
Нарешті вчора дочекалася листівки від Тебе! Хоч, правду кажучи, воліла б мати довгого листа, але і за листівку дякую, тим більше, що вона була така ніжна: навіть згадала, чи не загризли мене комарі.